На початку розгляду найбільш спотвореної літописної доби братовбивчих воєн на Русі, наведемо витяги з офіційної передмови академічного видання Літопису Руського:
    "Вважають, що найраніше зведення літописних матеріалів… постало в Києві у 996-997 роках. Далі в літопису йдуть 16 років майже без історичного матеріалу (998-1013), а тоді маємо детальний опис подій 1014-1017 років із Ярославом Мудрим у центрі... Продовжилися вони й далі, коли в 1018/19 році Ярослав остаточно укріпився у Києві. Оформились вони зведенням, що виникло десь між 1054-1060 роками (після постригу Ларіона в ченці під ім'ям Никона) і довело розповідь до смерті Ярослава. У цьому зведені з'явилися… розповіді про Олега Віщого, про Ігоря і його жону Ольгу, про діяльність їхнього сина Святослава… Ігумен Києво-Печерського монастиря Никон у 1072-1073 роках зробив нове зведення" (ЛР с.VІ).

    Як бачимо з офіційної передмови, чисельні редакторські вставки до "Повісті" були зроблені за часи правління Ярослава-Георгія та його головного помічника й виконавця – літописця-церковника Ларіона-Никона, удостоєного званням митрополита Русі (за заслуги перед Ярославом-Георгієм). Ці офіційні відомості напрочуд прозоро доводять причетність Ярослава-Георгія та Ларіона-Никона до спотворення фактів у найдавнішому християнському літописі під назвою "Повість минулих літ".