< 1* Юдеї настільки боялися свого бога Ягве, що іменували його вголос лише Адонай – "господь мій". Коли в древньо-юдейський консонантний текст біблії були введені голосні літери, ім’я бога Ягве стало звучати в традиційній вимові Єгова. В оригіналі це виглядає так: Jhvh – Jehovah. До речі, в оригіналі іудейський Старий завіт зветься Вітхий, себто завіт Ягве ("Вітхий" – це одне з наймень Ягве, що означає дослівно: "вітхий (слабкий) вдень, але сильний вночі").
< 2* Ісус – це скорочена форма Єгошуа, що означає юдейське "Ягве є спасіння". Ім’я Ісус передається в біблії також ім’ям Іошуа, однак скорочена форма Ісус застосовується набагато частіше. Ім’я "Христос" – прізвисько, а не власне ім’я; це грецька форма жидівського слова "машиах" – "помазаник". Термін Христос (від грецького дієслова "хрио" – "мастити") мав зміст дії, яка розповсюджувалась навіть на статуї богів. В еміграції назва Христос стала тлумачитись як нове ім’я божества ще до того, як його почали ототожнювати з Ісусом. На латинській мові воно звучить не як "помазаник", а як Христос, ім’я власне. В Євангелії від Марка, наприклад, вираз "Ісус Христос" зустрічається лише в пролозі (1:1) – як деяка зібрана формула, відображаючи еллінську термінологію, а не палестинську. В подальшій частині оповіді Марк усюди говорить Ісус, а не Христос, і вже зовсім не "Ісус Христос".
< 3* Розповідь про те, що Ісус Христос був розіп'ятий, не несе в собі ніякої релігійної суті, бо за тих часів це була загальновстановлена міра покарання злочинців і бунтарів. До того ж, розпинали не на хресті, а на тау-дибі (від латинського "тау" – літера "Т"), і на час "розп'яття" міфічному спасителю було не 33 роки, а 46 років згідно Єв. Іоана: "сказали йому Іудеї: Тобі немає ще й п'ятидесяти років" 8(57), і далі: "цей храм будувався сорок шість років, а Ти за три дні поставиш його? Але Він говорив про храм Тіла Свого (тобто за своє "воскресіння")" 2(19-21). Вираз "тобі немає ще й п'ятидесяти" правомірний лише після 40 років.
< 4* Пасха (Pesach - юдейське "перескочення") – свято на честь лиходійства Ягве-Єгови, яке описане в книзі Мойсея "Вихід": "І покликав Мойсей усіх старійшин Ізраелевих та й промовив до них: «Візьміть собі дрібну худобу за родинами вашими і заколіть пасху… і помастіть кровью (забитих кіз) одвірки помешкань. А ви, – ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ранку! І перейде Господь Ягве-Єгова ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку – і обмине ті двері, щоб ударити (вбити кожного первородного в помешканні, де двері не вимащені кров'ю)»… І сталося в половині ночі, і вдарив Господь Ягве-Єгова в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараона… аж до перворідного полоненого… і кожного перворідного худоби… І станеться, коли запитають вас ваші сини: «Що то за служба ваша?» То відкажете: «Це жертва – Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраелевих синів в Єгипті» " (2М 12/21-29). Оце і є свято Пасхи, яке лікаві церковники перебрехали на «воскресіння Ісуса Христа», і одурені християни святкують Пасху й досі, не зважаючи на те, що в Новому завіті описано, як сам Ісус Христос святкував Пасху (тобто це свято було перед ним і до нього не має ніякого відношення).
< 5* Жоломійка – сопілка.
< 6* В Новому Завіті Ісус Христос каже про свою місію однозначно: "Не думайте, що Я прийшов порушити закон чи пророків (Старого Завіту), не прийшов Я порушити, а виконати" (Єв. Матвія 5/17); "Чи думаєте ви, що Я прийшов принести мир на землю? ні, кажу вам" (Єв. Луки 12/51); "Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов принести, а меч" (Єв. Матвія 10/34); "Я прийшов в ім'я Отця Мого (Ягве-Єгови)" (Єв. Іоана 5/43); "Хто не зі Мною, той проти Мене" (Єв. Матвія 12/30, Єв. Луки 11/23). Щодо Старого Завіту, на якому базується Іудаїзм (державна релігія Ізраелю), то там викладені язичницькі засади семітів – кочових племен з притаманною їм релігією завойовників, яка докорінно відрізняється від миротворчої релігії осілого народу (землеробів-оріїв). Для виправдання загарбницької вдачі кочовиків-семітів в біблії на перших сторінках закладено міф про Каїна-рільника та Авеля-пастуха. Бог кочовиків-семітів (Ягве-Єгова) "зглянувся на Авеля й на жертву його, а на Каїна й на жертву його не зглянувся" (1М 4/4-5). Зрозуміло, якби біблійний бог був доброзичливий, то своїми діяннями не посіяв би ворожнечу між братами і їхніми родинами (пастухів-кочовиків та рільників-землеробів). Немиротворча вдача семітів має прояв у сіонізмі: нащадки семітів, сучасні жиди-іудаїсти, створили в 1897р. "Всесвітню сіоністську організацію", основним змістом якої є войовничий шовінізм і расизм, за що жиди (іудаїсти) спіткали протидію людства – антисемітизм.
< 7* Біблія вміщує велику кількість древніх казок і міфів. Сюди треба віднести і перші 11 книг Буття, і міфи за родоначальників жидівського народу -"патріархів" Аврама, Ісака, Якова і його 12 синів, і міф про "законодавця" Мойсея, перебування жидів в Єгипті, в пустелі Сінайській, і міф про вторгнення жидів в Палестину… і таке інше. Усі ці вигадки, які не мають нічого спільного з історичними фактами, розраховані виключно на неуків, котрі сприймають усе на віру. Крім того, жидівська релігія (іудаїзм і християнство) грунтується не на єдинобожжі, бо жиди-іудаїсти вклонялись двом верховним богам – Ягве і Елохіму, а міфи Ягвістів та Елохістів, породили протиріччя біблії.
< 8* Біблія (від грецького b i b L i a - книги) – збірник різних за часом написання книг (500 р. до н.д. – 500 р. н.д.), які християни визнають священними повністю, а іудеї, що писали ці книги, визнають священним лише Старий Завіт, бо все інше – євангелії (дослівно: "винагорода за благу вість") та послання апостолів – писане не від бога, тобто побрехеньки "Сина Людського". Зокрема вигадку про родовід Ісуса Христа вбачить кожен, звіряючи Єв. Матвія 1(1-17) і Єв. Луки 3(23-38). До речі, "апостол" – це не якийсь особливий релігійний сан, як зазвичай думають, дослівно це "посланець, якому доручено приносити в Єрусалим пожертвування на утримання храму".
< 9* Нині відомо, хто був справжнім автором перших біблійних книг: це рабин Езекіел, який взяв у шумерів основні богознавчі концепції, законодавчі основи, оповідання про сотворіння світу і світовий потоп. Він також скомпонував "Божі заповіді Мойсея", які запозичив із шумерських законів… Другим творцем, продовжувачем справи Езекіела, став Ездра (з касти рабинів-садукеїв). Він збудував храм Єгови в Єрусалимі, де в 444р. до н.д. зачитав свої писання, назвавши їх Мойсеєвими.
< 10* Накази іудейського язичницького бога Ягве-Єгови зі Старого Завіту: "Коли Господь, Бог твій, дасть чуже місто в твої руки, то повбиваєш у тому місті кожного чоловіка вістрям меча. А жінок, дітей, худобу і все, що буде в тому місті, забереш собі… Так зробиш усім містам, дуже далеким від тебе… які Господь дає тобі на володіння, не залишиш при житті жодної душі" (5М 20/10-16). "Слухай, Ізраелю: Господь, Бог наш – один (Ягве-Єгова)!" (5М 6/4). "Хай не буде тобі інших богів (і Ісуса Христа) при Мені" (5М 5/7). "І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій (Ягве-Єгова), дає тобі, – не змилосердиться око твоє над ними, і не будеш служити їхнім богам (і Ісусу Христу), бо то пастка для тебе" (5М 7/16). Ці витяги з біблії красномовно свідчать про те, що служіння чужим богам – це пастка, але пастка не тільки для жидів-іудаїстів, а й для всіх народів світу, що сповідають чужинську релігію. Збагнути це зовсім просто, лиш варто замислитись: – навіщо іудеї створили і "подарували" людству нову релігію – християнство, а самі її не прийняли?!.. Накази Ягве-Єгови, як саме іудеям нищити людство, див.: 2М 19/5-6; 5М 7/1-26, 20/1-4,10-18.
< 11* Як римляни вигадали байку буцімто у Римі проповідував апостол Петро, а не диякон Павло (він же Савл), так і візантійці вигадали буцімто апостол Андрій відвідав Понт-море і навіть побував на Дніпрі, вибираючи місце, де згодом розбудується Києв, який вже стояв сім століть перед тим, як цей самозваний Андрій вигулькнув з біблії. Про це пише Михайло Брайчевський: "В одному з кодексів, що дійшли до нас в рукописі XVIII в., читаємо: "Бисть заснування його (Києва) в літо од Христа 334". Тобто про існування Києва християни добре знали, вигадуючи свою церковну легенду.
< 12* Оповідь про вбивство Ананія і його жінки див. НЗ Дії Апостолів (5/1-11).
< 13* "На терен язичан не ходіть" (Єв. Матвія 10/5; Єв. Луки 22/29,30).
< 14* Жадібні зазіхання іудейського бога на всю землю і надання її жидам-іудаїстам викладені в біблії: "вся земля – то моя! І ви станете мені царством священиків" (2М 19/5-6); "Бо якщо будете виконувати всі заповіді, що я наказав вам чинити… – то господь вижене всі народи перед вами, і ви посядете народи більші й міцніші за вас. Кожне місце, куди ступить ваша нога, буде ваше… аж до моря останнього буде ваша границя" (5М 11/22-24).
< 15* Щодо привілею служків християнської релігії, ось витяг з біблії Синодального видання дослівно: "Браття! – коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне (тобто прилучить до віри), хай знає, що той, хто навернув грішника від хибної дороги його, спасає душу свою від смерті і покриє безліч гріхів своїх" (НЗ Послання Якова 5/19-20).
    Проповідники місіонери, навертаючи гоїв (іновірців) до віри в Ісуса Христа, не тільки перебріхували 10 старозавітних заповідей, а взагалі замовчували існування Старого Завіту. В такий спосіб вони й запроваджували панування язичницької іудейської релігії по всьому світу, як се сказано: "Не встоїть ніхто перед вами (іудеями), – ляк перед вами й страх перед вами дасть Господь, Бог ваш, на кожен той край, що ви ступите на нього" (докладніше див. 5М 7/17-24;11/22-25; 19/1; 16/18; 17/2-7, 12-13). За біблією "Ізраель" – "Із Ра Ель" в перекладі означає "Боров Бога" або "богоборець"; відтак сучасна назва "Ізраїль" приховує сакральний змість, як і сучасна назва "Старий завіт" замість "Вітхий завіт".
< 16* Голод у Єгипті та рабство єгиптян учинив Мойсей (1М 41/33-36, 48, 49, 54, 55; 42/25; 47/14-19-23-26): "І зібрав Йосиф усю їжу семи літ.., зібрав збіжжя дуже багато, аж перестав рахувати… І був голод… і продавав Йосиф поживу Єгиптові… І зібрав Йосиф усе срібло, що було в єгипетському краї за поживу… І вони (голодні єгиптяни) привели худобу свою до Йосифа. І дав їм Йосиф хліба за коні, і за отари, і за череди худоби… І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року та й сказали йому: – Нічого не зосталося, хібащо наше тіло і наша земля! Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами". Певно не єгиптяни умовляли визнати їх рабами, а це запровадив Мойсей як кінцеву мету свого "клопотання" за єгиптян.
< 17* Цар Іудеї – Ірод помер у 4 році до нашої доби. Отже оповідка про те, як батьки Ісуса тікали в Єгипет, ховаючи Ісусика від царя Ірода, – одна з біблійних побрехеньок (Єв. Матвія 2/13). Щодо дня народження міфічного Ісуса Христа, то на початку IV століття було запропоновано для різдва 25 і 28 березня, 2 і 19 квітня, і навіть 29 травня. Лише в 354р. християнська церква офіційно ствердила 25 грудня днем "народження" Ісуса Христа. Вибір 25 грудня був пов’язаний з древнім обрядом поклоніння сонцю (Дажбогу), тож і запровадили нове свято, щоби приховати наше споконвічне поклоніння Дажбогу.
< 18* “Септуагінта” від слова septuaginta ("70") – грецький варіант біблії, у створенні якого брало участь 70 рабинів у 283-246 роках.
< 19* Сучасні шумерологи та єгиптологи знаходять все більше давніх текстів, які при зіставленні зі старозаповітними, красномовно свідчать про пряме запозичення. Наприклад, проповідки Соломонові взяті з єгипетської книги "Поучення Аменхотепа".
< 20* У так зване юдейське "царство боже" (Новий Єрусалим) потраплять навіть не всі жиди, а лише 144 тисячі, по 12 тисяч з 12 племен ізраелевих (НЗ Об’яви Іоана 7/4).
< 21* 10 заповідей іудейського бога  Ягве-Єгови:
1. "Хай не буде тобі інших богів при мені! [отож і Ісуса Христа] 2. Не роби собі різьби і всякої подоби [образів, ікон] з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо я – господь, бог твій, бог заздрісний. 3. Не призивай імення господа, бога твого, надаремно, бо не помилує. 4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй.., а сьомий – субота для господа, бога твого: не роби жодної праці. 5. Шануй свого батька та матір. 6. Не вбивай! 7. Не чини перелюбу! 8. Не кради! 9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! 10. Не жадай дому ближнього свого.., ані води його, ані всього, що ближнього твого!" (5 Мойсей 5/7-21).
    Апостоли дійшли згоди, що "не треба утрудняти язичників, які навертаються до бога" (Дії 15/18-21), отож у Новому Завіті замовчані та перебрехані чотири перші заповіді.
< 22* Шахрайські вчинки жидів зумовлені завітами з біблії: "І будеш позичати численним народам, а сам ні у кого позичати не будеш. І будеш панувати над багатьма народами, а вони над тобою панувати не будуть" (5М 15/6). "Чужому позичиш на відсоток, а братові своєму (жиду) не позичиш" (5М 23/21). "На чужинця будеш натискати, а що буде твоє в брата твого (жида), те відпустить йому рука твоя" (5М 15/3). А ось Закон №24 ("Сто законів з Талмуда", Витязь, 1998р.): "Коли жид тримає кігтями акума (тобто боржника), то дозволяється іншому жиду ходити до акума, зичити йому на відсотки і в свою чергу дурити, аби акум врешті позбувся всіх своїх грошей". Зауважимо, що вихристів (християн) жиди напоумляють сприяти власному знедоленню: "Хто хоче взяти в тебе верхню одежу, не борони йому взяти і сорочку" (НЗ Єв. Лука 6/29).
< 23* За так званого “Спасителя” слушно висловився Володимир Шаян: "Національна жидівська віра, закріплена в біблії, є виразом їх національно-расової програми винищення і вирізання всіх інших народів. Саме ця програма закріплює найбільшу "святість" народу – їх національного Демона Ягве (Єгову), як Бога, Господа їх, – себто жидів. Він "спасе вас" – це як ми бачили значить: допоможе в борні до опанування світу аж до моря останнього. “Спаситель” у цьому розумінні, це був би той, хто мав би здійснити програму виражену в Законі (Торі)". Отож Ісус Христос – це дійсно “Спаситель”, але не всього людства, а лише жидівського народу в тому розумінні, що задля жидів він знищує людство до ноги і каже про це в Новому завіті:
    "Не думайте, що Я прийшов порушити закон чи пророків (Вітхого завіту), не прийшов Я порушити, а виконати" (Єв. Матвія 5/17); "Чи думаєте ви, що Я прийшов принести мир на землю? ні, кажу вам" (Єв. Луки 12/51); "Я прийшов в ім'я Отця Мого (вітхозавітного Ягве-Єгови)" (Єв. Іоана 5/43); "прийшов, щоб спасти загинуле (вітхозавітний Іудаїзм)" (Єв. Матвія 18/11, Луки 19/10); "Якщо Я не творю справу Отця Мого (Ягве-Єгови), не вірте Мені" (Єв. Іоана 10/37); "Хто не зі Мною, той проти Мене" (Єв. Матвія 12/30, Луки 11/23); "А ворогів моїх... приведіть сюди і побийте переді мною" (Єв. Луки 19/27); "Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч" (Єв. Матвія 10/34).
< 24* “Загальна кількість жертв цього воістину диявольського банкету християнської церкви сягає десяти мільйонів чоловік. Чого варті муки одного розіп’ятого на хресті проти катування цих десяти мільйонів, спалених в ім’я його людей, котрим вподовж багатьох місяців перед тим роздирали тіла і трощили кості! – всі вони, мільйони безіменних мучеників, закатовані безвинно!” – проголошує М. Геннінг у монографічному дослідженні із суто лаконічною назвою – “Диявол”.
    Жахливе звірство інквізиції, що зветься цілоспалення, не зафіксоване серед стародавніх слав’янських племен, а наявне лише в іудеїв. Вони приносили в жертву Саваофу навіть своїх дітей. Кровожерливість жидівського бога вбачаємо з перших сторінок біблії: "А тільки я буду жадати вашу кров… Я буду жадати душу людську" (1М 9/5). З глибин іудейської релігії іде й людовбивство, зокрема спалення живцем: "І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілоспаленням" (ІІ Книга Царів 3/27; та 1М 22/2); жертовне вбивство дочки див. Книга Суддів 11/30-39.
< 25* Се мовив царю антів Орію наш Бог-Творець – Род: «Як мої творіння створив вас од перст моїх. І буде сказано, що ви – сини Творця, і поводьтесь як сини Творця. І будете як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш… І те боги вам мовлять і дали Орієві завіти: – Любіть світ зелений і життєдайний! Любіть друзів своїх і будьте мирними між родами!» («Велесова Книга» д.25).
< 26* Іудеї, як нащадки кочовиків семітів, не мали власної території, і в Палестину прийшли зайдами, як перше зайдами прийшли семіти в Месопотамію до шумерів (так званий Едем). Ось як оповідає біблія "права" юдеїв на Палестину: "Коли Господь уведе тебе (плем’я іудеїв) до того Краю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то Господь, Бог твій, вижене численніші народи перед тобою… І коли дасть їх Господь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш, – не складеш із ними заповіту і не будеш до них милосердний… Тільки так будете їм робити: жертовники їхні порозбиваєте, святі їх дерева постинаєте, а кумирів їхніх попалите в огні (5М 7/1-5)". "І розвалите їхні жертовники, і їхні святі дерева попалите в вогні… і вигубите їхнє ймення з того місця.., щоб покласти там Ім’я Своє… І принесете туди свої цілоспалення, і свої жертви, і свої десятини, і обітниці свої, і дари свої, і первородних худоби своєї" (5М 12/3-6). Усвідомимо, що йде мова про винищення вихідців з Оріани-України, де й досі Є РУСА-ЛЕЛЬ наших праотців, перекручене іудеями на Є-РУСА-ЛИМ.