ƒан Ѕерест

"«¬≈–Ќ≈ЌЌя   ƒќ   —ѕ≤¬¬≤“„»«Ќ» ≤¬"

    ≤сторичне минуле украњнського народу спонукаЇ замислитись над питанн¤м, що болить кожному св≥домому громад¤нину ”крањни: Ц чому ми не знаЇмо власноњ ≥стор≥њ? „ому так сталос¤, що майже кожен украњнець знаЇ б≥бл≥йн≥ опов≥дки, а власн≥ ≥сторичн≥ перекази ≥ нав≥ть р≥дн≥ св¤та, без привнесеноњ чужинськоњ ≥деолог≥њ, н≥хто вже й не знаЇ (наприклад, св¤то  упайла в≥доме ¤к св¤то ¤когось ≤вана  упала, незрозум≥ло лише ¤кого, Ц х≥ба що на честь письменника Ѕ≥лорус≥њ). јле не знати Ц це ще не б≥да, б≥да Ц коли не можна взнати. јдже все, що назбирають по крихтам з погубленоњ спадщини наш≥ поодинок≥ лицар≥ праотчоњ чест≥ ≥ слави, лишаЇтьс¤ здеб≥льшого нев≥доме; а дл¤ широких верств населенн¤ Ц взагал≥ тањна за с≥мома печатками.
    ѕитаЇтьс¤, Ц чому вс≥ма правдами й неправдами приховуЇтьс¤ ≥сторичне минуле нашоњ Ѕатьк≥вщини? јдже ус≥ ≥нш≥ народи намагаютьс¤ найгучн≥ше проголосити свою ≥сторичну спадщину, щоби громад¤ни т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни пишалис¤ своЇю минувшиною й усв≥домлювали себе ¤к нац≥¤, ¤к народ у всесв≥тн≥й сп≥льнот≥. „ому ж ми, украњнц≥, маЇмо мовчати про себе або перепов≥дати лише те, що нав'¤зуЇ нам ¤кась чужинська ≥деолог≥¤, тобто, що узгоджуЇтьс¤ з чињмись погл¤дами?
    «амислимос¤ над тим, чому ми знаЇмо опов≥дки про ¤кийсь нечисельний нар≥д, що десь поза нашоњ доби розпочав вих≥д з ™гипту, а про свою —тарокарпатську державу, вже розбудовану на той час легендарними антами, братами Ц ўеком та ’оривом, синами цар¤ ќра, нав≥ть не чули? як не чули й про те, що та —тарокарпатська держава заступала римл¤нам шл¤х до ÷арства –усь вподовж тис¤чол≥тт¤, аж допоки –имськоњ ≥мпер≥њ взагал≥ не стало?.. Ќевже чужа ≥стор≥¤ нам припадаЇ до серц¤ л≥пше, н≥ж р≥дна? Ќевже чужа сорочка нам ближче до т≥ла?..
    ≤ ще питанн¤: Ц чому майже н≥хто на ”крањн≥ не знаЇ, що Ї два оф≥ц≥йно оприлюднен≥ древньо-украњнськ≥ л≥тописи, тобто вийшли друком "–укопис ¬ойнича" та "¬елесова  нига", у ¤ких неведен≥ св≥дченн¤ наших р≥дних праотц≥в про те, що  ињв, ¤к столиц¤ ÷арства –усь, вже сто¤в у V≤≤ст. до н.д.? Ќатом≥сть ус≥м украњнц¤м чомусь нав'¤зуютьс¤ св≥дченн¤ св¤щеннослужител≥в чужоњ рел≥г≥њ з ворожоњ на той час крањни (¬≥зант≥њ) про те, що  ињв розбудовано у ≤Vст., тобто через тис¤чу рок≥в п≥сл¤ того, ¤к  ињв височ≥в на ƒн≥прових кручах. √еть-геть незрозум≥лим ≥ нав≥ть дивовижним Ї той факт, що св≥дченн¤ наших р≥дних праотц≥в п≥дл¤гають сумн≥ву, а опов≥дки ¤кось ≥ншого народу сприймаютьс¤ беззастережно. јле ¤кщо побутуЇ думка, що треба вив≥р¤ти л≥тописн≥ пов≥домленн¤ наших праотц≥в, сл≥д зауважити, що треба було б вив≥р¤ти церковну байку про мандри апостола јндр≥¤ перед тим, ¤к розповсюджувати цю н≥сен≥тницю через ус≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ та будувати пам'¤тник незваному јндр≥ю, а радше Ц пам'¤тник власн≥й ганебност≥.
    Ќе зрозум≥ло, чому не визнаЇтьс¤ те, що звеличуЇ ”крањну? ≤ чому визнаЇтьс¤ те, що принижуЇ ”крањну ≥ украњнський народ пом≥ж народами усього св≥ту?
    ¬≥дпов≥дь на вс≥ ц≥ запитанн¤ одна: ≥стор≥¤ ”крањни утримуЇ факти, що суперечать б≥бл≥йн≥й концепц≥њ створенн¤ св≥ту, а також суперечать викладам л≥тописц≥в-церковник≥в, ¤к≥ на догоду христи¤нськ≥й церкв≥ спотворили ≥стор≥ю ”крањни-–ус≥ ≥ ус≥х слав'¤нських народ≥в.
    Ќагн≥танн¤ думки, буц≥м-то христи¤нство принесло на –усь писемн≥сть, культуру ≥ взагал≥ зумовило прогресивн≥ тенденц≥њ державотворенн¤ й розвитку давньоруськоњ (слав'¤нськоњ) сп≥льноти не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥. Ќасправд≥ навпаки: утвердженн¤ христи¤нства на –ус≥ було не прогресивним, а регресивним ¤вищем в наш≥й ≥стор≥њ. јдже з приходом христи¤нства на –усь починаЇтьс¤ не п≥днесенн¤ Ц а занепад держави, аж до повного њњ зникненн¤, бо –ус≥ взагал≥ не стало. ÷е нав≥ть зазначено в ус≥х п≥дручниках ≥стор≥њ, де проголошуЇтьс¤ найвищий ступ≥нь п≥днесенн¤  ињвськоњ –ус≥ за час≥в ярослава-√еорг≥¤; але найвищий ступ≥нь означаЇ н≥ що ≥нше ¤к злам п≥днесенн¤, п≥сл¤ ¤кого йде стр≥мкий занепад, зумовлений оф≥ц≥йним ярославовим хрещенн¤м  ињвськоњ –ус≥ 1037 року. ¬≥дтак, розголошенн¤ ≥сторичноњ правди про наше минуле Ц справа кожноњ пор¤дноњ людини ≥ св¤тий обов'¤зок перед Ѕатьк≥вщиною.
    Ѕезперечно, Ї питанн¤, що потребують наукових досл≥джень нашоњ старожитност≥, зокрема етн≥чних, археолог≥чних, тощо. јле Ї питанн¤, ¤к≥ спроможна ос¤гнути ≥ усв≥домити кожному. јдже Ї реч≥ зрозум≥л≥ вс≥м, лише були б вони донесен≥ до кожного сп≥вв≥тчизник≥в. ¬ласне у цьому й пол¤гаЇ завданн¤ письменника Ц ос¤гнути науков≥ здобутки на сучасному етап≥ розвитку сусп≥льства ≥ донести до людей у такий спос≥б, щоби це закарбувалось у св≥домост≥ ¤к генетична пам'¤ть покол≥нь. ¬ласне ц¤ в≥чна субстанц≥¤, що передаЇтьс¤ по кров≥ з покол≥нн¤ в покол≥нн¤, врешт≥ прокинетьс¤ з летарг≥чного сну ≥ правуватиме на шл¤ху духовного визволенн¤ украњнського народу ≥ ус≥х слав'¤нських народ≥в.
    «розум≥ло, що майбутнЇ Ѕатьк≥вщини Ц це наш≥ д≥ти, онуки, правнуки. “ому потр≥бно прид≥лити особливу увагу питанню вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤. ≤ мусимо докладати зусиль до збереженн¤ здобутк≥в в≥дродженн¤ нашоњ ≥стор≥њ, рел≥г≥њ, культури, щоби вони не розв≥¤лись порохом у вир≥ всесв≥тньоњ ≥стор≥њ, а стали надбанн¤м дл¤ кожного зростаючого покол≥нн¤.
    ƒл¤ цього треба, насамперед, зважене усв≥домленн¤ кожноњ громади, що будь-¤ка громада в ”крањн≥ Ц це не вс¤ ”крањна, це лише громада серед велелюдного гурту сп≥вв≥тчизник≥в, ¤к≥ не те щоб не усв≥домлюють покликанн¤ ¤коњсь громади, а нав≥ть не знають про њњ ≥снуванн¤, не кажучи вже про њњ призначенн¤. “ому кожна громада повинна не в≥докремлюватись у своЇму власному розум≥нн≥ нашоњ ≥сторичноњ спадщини, а об'Їднувати своњ зусилл¤ з ≥ншими громадами, ¤к≥ вбол≥вають за в≥дродженн¤ незбагненно древньоњ ≥стор≥њ нашого народу, ≥ залучати до себе ¤комога б≥льше прихильник≥в з використанн¤м наукового, творчого ≥ патр≥отичного потенц≥алу украњнськоњ нац≥њ.
    ”св≥домлюючи загрозу зникненн¤ малочисельних розр≥знених громадських об'Їднань, потр≥бно визначити загально-нац≥ональну мету та визнати Їдиний напр¤мок дос¤гненн¤ мети, ¤кий згуртуЇ ус≥ громади ≥ ус≥х громад¤н ”крањни навколо загально-нац≥ональноњ ≥дењ Ц ¬≥дродженн¤ —в¤щенноњ ƒуховноњ —падщини ”крањни. Ћише у такий спос≥б Ц не розд≥л¤ючись за уподобанн¤ми, а об'Їднуючись у своЇму прагненн≥ в≥дродити спаплюжену велич украњнського народу, Ц ус≥ громадськ≥ об'Їднанн¤ згуртованими зусилл¤ми спроможутьс¤ посунути чужинську ≥деолог≥ю ≥ вив≥льнити м≥сце дл¤ зростанн¤ нашого суто украњнського св≥тогл¤ду.
    ÷е не т≥льки загально-украњнська ≥де¤ Ц це ≥ндоЇвропейська ≥де¤, ¤ка об'ЇднаЇ ус≥ слав'¤нськ≥ народи у своЇму прагненн≥ вив≥льнитис¤ з-п≥д оп≥ки, а радше з-п≥д чужого нагл¤ду на шл¤ху в≥дродженн¤ власноњ ≥сторичноњ спадщини.
    –озум≥ймо: унезалежненн¤ в≥ри в добу тотального нагн≥танн¤ чужоњ ≥деолог≥њ вс≥ма засобами масовоњ ≥нформац≥њ Ц справа складна ≥ потребуЇ згуртованих зусиль. јле будьмо св≥дом≥, що зм≥на рел≥г≥йних погл¤д≥в не простий ≥ бол≥сний процес дл¤ переважноњ б≥льшост≥ ошуканих сп≥вв≥тчизник≥в, а стосовно старшого покол≥нн¤ майже незд≥йсненне. Ѕо все, що людина усв≥домлюЇ в дитинств≥ та юнацтв≥, утримуЇтьс¤ у св≥домост≥ все житт¤. “ому дуже важливо, щоби саме в ц≥ роки, в роки дошк≥льного та шк≥льного в≥ку, людина сприймала в≥рн≥, ≥стин≥ пон¤тт¤, зокрема й пон¤тт¤ рел≥г≥йн≥.
    якщо ми за себе не подбаЇмо Ц н≥хто за нас не подбаЇ! ” цьому й пол¤гаЇ мета об'Їднанн¤ зусиль ус≥х громад, що переймаютьс¤ питанн¤м в≥дродженн¤ нашоњ ≥сторичноњ ≥ духовноњ спадщини з гучноголосим розповсюдженн¤м ≥нформац≥њ не лише по ”крањн≥, але й за њњ межами. ƒл¤ цього мають бути використан≥ вс≥ можлив≥ засоби, зокрема Internet Ц ¤к найсучасн≥ший ≥нформативний зас≥б. —тосовно Internet, доц≥льно створити взаЇмозв'¤зок Internet-сайт≥в "¬≥дродженн¤", а саме: зд≥йснити обм≥н логотипами чи утворити Їдину стор≥нку Ц каталог Internet-адрес ус≥х сайт≥в та стор≥нок, на¤вних на сьогодн≥ (авторська спроба створенн¤ такоњ стор≥нки за адресою http://pravoslavu.narod.ru/logotip.htm Ц власне ц¤ стор≥нка). Ќеобх≥дн≥сть каталогу зумовлена потребою часу, щоби читач, потрапивши на будь-¤ку Internet-стор≥нку "¬≥дродженн¤", мав змогу ознайомитись з ус≥ма ≥ншими.  р≥м того бажано спромогтис¤ друкувати ц≥ Internet-адреси в украњнськ≥й прес≥ чи розголошувати по рад≥о. ÷ими заходами буде надано доступ до ≥дењ об'Їднаного ¬≥дродженн¤ кожному комп'ютеризованому учбовому закладу, кожн≥й школ≥ у найв≥ддаленому окол≥ ”крањни та будь-¤кому громад¤нину на ”крањн≥ ≥ за њњ межами, зокрема в украњнських д≥аспорах. «ауважимо, що мова йде не про те, щоби зм≥нювати погл¤ди чи покликанн¤ окремих громад, мова про те, щоб кожен украњнець знав про ≥снуванн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ громади та про њњ призначенн¤.
    Ќе варто недооц≥нювати той факт, що б≥бл≥йна ≥деолог≥¤ в ≤нтернетному ≥ загальному ≥нформативному простор≥ у¤вл¤Ї собою безмежне море, у ¤кому нац≥ональна украњнська ≥де¤ вигл¤даЇ не ¤к окрем≥ остр≥вц≥ Ц а ¤к краплини, розд≥лен≥ каламутним христи¤нським виливом, що невпинно поповнюЇтьс¤. “ому нав≥ть важко переоц≥нити нагальну потребу з≥брати ц≥ краплини воЇдино, щоби вони утворили теч≥ю, ¤ка буде вс≥ма пом≥чена ≥ почне поповнюватись, перетворюючись на те пров≥дне русло, по ¤кому наша старосв≥тщина полине у всесв≥тн≥й прост≥р п≥д в≥трилами з символом променистого сонц¤.
    «адл¤ загально-нац≥онального об'Їднанн¤, навколо ¤кого згуртуютьс¤ ус≥ слав'¤нськ≥ народи, потр≥бно створити  оординац≥йну –аду ¬≥дродженн¤ й ”незалежненн¤ нашоњ св¤щенноњ дохристи¤нськоњ спадщини, куди мають ув≥йти представники ус≥х громад в≥дпов≥дного спр¤муванн¤ дл¤ розробки культурно-осв≥тньоњ програми ¬≥дродженн¤. ¬арто ще раз наголосити, що об'Їднанн¤ маЇ провадитись не на рел≥г≥йн≥й основ≥, а на основ≥ нашоњ багатоман≥тноњ духовноњ спадщини, ¤к то: ≥стор≥¤, рел≥г≥¤, культура.
    –≥ч у т≥м, що рел≥г≥йн≥ пон¤тт¤, власне зм≥на рел≥г≥йних погл¤д≥в, сприймаЇтьс¤ найважче. ѕричина у тому, що довготривала Ц тис¤чол≥тн¤! Ц церковна експанс≥¤ докор≥нно зм≥нила традиц≥ю в≥роспов≥данн¤. јле у поЇднанн≥ з патр≥отичними мотивами ≥сторичноњ велич≥ украњнського народу та з в≥дродженн¤м культурних ц≥нностей, створених украњнською нац≥Їю вподовж тис¤чол≥ть, у поЇднанн≥ з усв≥домленн¤м виток≥в нац≥ональних звичањв ≥ обр¤д≥в, Ц рел≥г≥¤ предк≥в наших сприйматиметьс¤ ¤к нев≥д'Їмна частина нашоњ нац≥ональноњ духовноњ спадщини. Ѕез поЇднанн¤ њњ складових частин, без узгодженоњ р≥зноб≥чноњ роботи у цьому напр¤мку, власне в≥дродженн¤ дохристи¤нськоњ рел≥г≥њ приречене на довготривалий процес, ¤кщо взагал≥ не захлинетьс¤ у христи¤нськ≥й повен≥, де спотворенн¤ нашоњ минувшини п≥дпор¤дковане ≥удейсько-б≥бл≥йним догмам.
    ¬с≥ ми знаЇмо загальнов≥домий принцип поневоленн¤: розд≥л¤й ≥ володарюй. јле чомусь ми гадаЇмо, що не про нас? «гадаймо, що христи¤нська рел≥г≥¤ маЇ багато теч≥й: католицтво, греко-католицтво, протестантство, чињсь там св≥дки ≥ таке ≥нше. ÷е розмањтт¤ надаЇ людин≥ можлив≥сть вибору ≥ право долучитись до т≥Їњ чи ≥ншоњ рел≥г≥йноњ теч≥њ. јле вс≥ вони точатьс¤ в одному русл≥ ≥ утворюють те багатоводд¤ б≥бл≥йноњ ≥деолог≥њ, у ¤кому стаЇ непом≥тне нав≥ть найчист≥ше джерело нашоњ нац≥ональноњ духовност≥. “ому потр≥бно об'Їднати ус≥ джерела нашоњ духовноњ спадщини, п≥дпор¤дкувати сп≥льн≥й мет≥ р≥зноман≥тн≥ погл¤ди та р≥зн≥ засоби утвердженн¤ нашоњ старожитност≥ дл¤ наданн¤ можливост≥ сп≥вв≥тчизникам реал≥зувати своњ зд≥бност≥ на благо Ѕатьк≥вщини.
    –озум≥ймо й те, що сказати правду Ц ще не означаЇ, що њњ сприймуть люди. —казати треба так, щоби правда була сприйн¤та не розумом, а серцем. ќттод≥ вона почне осмислюватись ≥ сприйматись належним чином. Ќе завадить нагадати, що брехн¤ завжди красовита на вигл¤д ≥ б≥льш красномовн≥ша за правду, ≥накше њњ н≥хто не сприйме. ≤ саме завд¤ки красномовн≥й брехн≥ ≥удейська рел≥г≥¤ домоглас¤ б≥льшого, н≥ж за попередн≥ жахлив≥ в≥ки христи¤нськоњ ≥нкв≥зиц≥њ. ¬ажлив≥сть ≥деолог≥чного впливу на св≥дом≥сть людини була визнана ≥ запроваджена ще за час≥в головного ≥деолога христи¤нськоњ рел≥г≥њ ’оми јкв≥нського, ¤кий у 1879р. розробив концепц≥ю пристосуванн¤ христи¤нства до зм≥н наукового св≥тогл¤ду, завд¤ки чому жид≥вська рел≥г≥¤ в≥ками вивертаЇтьс¤ з-п≥д поступального руху всесв≥тньоњ ≥стор≥њ, ¤к жаба з-п≥д колеса воза. “ож розум≥ймо, ¤коњ досконалост≥ на цьому шл¤ху дос¤гли пров≥дники ≥удейськоњ рел≥г≥њ на сьогодн≥. ≤ншими словами, т≥ здобутки мимох≥ть не подолати. ƒл¤ цього потр≥бна зважена ≥ скоординована робота, чим ≥ повинна займатись, ¤к зазначалось,  оординац≥йна –ада ¬≥дродженн¤, призначена до розробки ≥ запровадженн¤ загальнодержавних заход≥в, спр¤мованих на розповсюдженн¤ знань про наше ≥сторичне минуле.
    ѕогл¤немо на сучасний стан речей: христи¤нство просочуЇтьс¤ в середньо-осв≥тн≥ учбов≥ заклади, починаЇтьс¤ вивченн¤ так званого "слова божого", тобто "слова жид≥вського бога", а не р≥дного Ц украњнського. ј що може сказати жид≥вський бог, напевне, зрозум≥ло без по¤снень. ≤ хоча зараз христи¤нська церква прикриваЇтьс¤ гаслом "злагоди у с≥м'њ", але це лицем≥рна личина, за ¤кою прихована ц≥лковита байдуж≥сть до с≥мейноњ злагоди. ¬арто нагади ’ристосов≥ слова: "я прийшов пор≥знити чолов≥ка з батьком, дочку з мат≥р'ю... ’то любить батька чи мат≥р б≥льш за мене, той не достойний мене... ј хто прийме мене, той приймаЇ того, хто послав мене (тобто ягве-™гову)" (™в. ћатв≥й 10(34-40)). «верн≥мо увагу, що христи¤нство вимагаЇ любити жид≥вського бога б≥льше за р≥дних батьк≥в. ÷≥ слова знаменн≥ ще й тим, що зверненн≥ до молодого покол≥нн¤: "’то любить батька чи мат≥р". “ож будемо св≥домо оп≥куватис¤ саме за молоде покол≥нн¤ ≥ прид≥л¤ти особливу увагу формуванню св≥тогл¤ду нашоњ молод≥.
    ѕершочерговим завданн¤м  оординац≥йноњ –ади маЇ бути створенн¤ учбових програм. ћова йде не про навчанн¤ при громадах, маЇтьс¤ на уваз≥ створенн¤ оф≥ц≥йних учбових програм дл¤ середн≥х ≥ вищих учбових заклад≥в ”крањни, затверджених ћ≥н≥стерством ќсв≥ти. ћусить бути бодай один шк≥льний п≥дручник "–≥дноњ ¬≥ри" з ус≥ма темами, розписаними на 10-р≥чний курс навчанн¤ хоча б з м≥н≥мальною к≥льк≥стю учбових годин. Ќаприклад:
  1) ѕрограма дл¤ молодшого шк≥льного в≥ку (1-4 клас≥в) на р≥вн≥ казок, таночк≥в, ≥гор, сп≥в≥в, з залученн¤м д≥тей до конкурс≥в малюнк≥в, апл≥кац≥й, в≥кторин, тощо.
  2) ѕрограма дл¤ середнього шк≥льного в≥ку маЇ м≥стити курс стародавньоњ ≥стор≥њ украњнц≥в-русич≥в, м≥ти, легенди, думи, св¤та, зокрема њх назви, призначенн¤ ≥ датуванн¤ св¤т (скористатись ≥снуючими виданн¤ми, публ≥кац≥¤ми та напрацюванн¤ми окремих громад ≥ громад¤н, зрозум≥ло, за њх згодою).
  3) ѕрограма дл¤ старшого шк≥льного в≥ку Ц розширене вивченн¤ украњнських св¤т ≥ њхнЇ спотворенн¤ за добу христи¤нства. ¬ивченн¤ роб≥т фундатор≥в в≥дродженн¤ нашоњ спадщини, ознайомленн¤ з публ≥цистичними та художн≥ми творами (Ќ≥цше, ‘ранко, Ўа¤н, Ћозко, —иленко, ƒон≥н≥, Ѕрайчевський та ≥нш≥).
  4)  урс дл¤ вищих учбових заклад≥в за напрацюванн¤ми ёр≥¤ Ўилова, Ћева —иленка, ¬олодимира Ўа¤на, √алини Ћозко та ≥нших.
    як перший крок у цьому напр¤мку Ц клопотати про внесенн¤ до курсу ≥стор≥њ середн≥х учбових заклад≥в нових ≥сторичних видань ("≤стор≥ю рус≥в", "¬елесову книгу", тощо); внесенн¤ до курсу украњнськоњ л≥тератури художн≥х твор≥в, що спри¤ють ¬≥дродженню дохристи¤нськоњ спадщини та викривають сутн≥сть чужор≥дних нашарувань.
     р≥м того  оординац≥йна –ада мусить прид≥лити увагу утворенню рад≥опрограми "–≥дна ¬≥ра" та забезпеченн¤ ф≥нансовоњ п≥дтримки њњ трансл¤ц≥њ по украњнському рад≥о. ƒо того ж  оординац≥йна –ада повинна орган≥зувати навчальн≥ курси викладач≥в, п≥дготовку њх лекц≥й, виступ≥в та можливост≥ поњздки по ”крањн≥ з просв≥тницькими програмами. ” цьому план≥ було б доречне утворенн¤ колектив≥в художньоњ самод≥¤льност≥, а то й ансамблю п≥сн≥ й танцю, адже не сл≥д недооц≥нювати значенн¤ украњнськоњ п≥сн≥; без переб≥льшенн¤ можна сказати, що одна гарна п≥сн¤ здатна зробити б≥льше, н≥ж велика наукова прац¤.
    ¬арто додати к≥лька сл≥в щодо розбудови храму —в¤тоњ ”крањнськоњ –ел≥г≥њ. –озум≥Їмо, що ¬≥дродженн¤ —в¤тоњ ”крањнськоњ –ел≥г≥њ не маЇ сталого ф≥нансуванн¤. ¬ зв'¤зку з цим набуваЇ важливого значенн¤ створенн¤ ¬сеукрањнського ‘онду ¬≥дродженн¤ ≥сторичноњ ≥ духовноњ спадщини, власне в≥дродженн¤ того, що знищила христи¤нська рел≥г≥¤ (з подальшим створенн¤м м≥жнародного —лав'¤нського ‘онду ¬≥дродженн¤ ≥сторичноњ ≥ духовноњ спадщини слав'¤нських народ≥в). ƒл¤ цього потр≥бне найширше розповсюдженн¤ ≥нформац≥њ про створенн¤ такого ‘онду, з означенн¤м мети ≥ напр¤мку д≥¤льност≥. «окрема: ф≥нансуванн¤ проектних та буд≥вельних роб≥т по розбудов≥ храму в м.  иев≥, до того ж не десь на окол≥, а у стар≥й частин≥  иЇва. Ѕуде не зайвим ≥ клопотанн¤ про передачу —оф≥йського собору, ¤к храму розбудованого за час≥в в≥роспов≥данн¤ предк≥вськоњ рел≥г≥њ, у власн≥сть  оординац≥йноњ –ади чи ‘онду.
    ƒо розбудови ’раму –≥дноњ ¬≥ри потр≥бне об'Їднанн¤ зусиль ус≥х рел≥г≥йних громад. ј використанн¤ ’раму маЇ бути узгоджене м≥ж ус≥ма рел≥г≥йними громадами; маЇтьс¤ на уваз≥ розпод≥л терм≥ну рел≥г≥йноњ служби по дн¤х та годинах м≥ж ус≥ма громадами. јле потреба в розбудов≥ ’раму –≥дноњ ¬≥ри пол¤гаЇ не ст≥льки в на¤вност≥ духовного осередку дл¤ представник≥в громад, ск≥льки дл¤ того, щоби надати можлив≥сть ув≥йти до ’раму украњнцю-христи¤нину ≥ усв≥домити р≥дн≥ духовн≥ витоки, спаплюжен≥ чужинською рел≥г≥Їю. ÷е спри¤тиме ¬≥дродженню нашоњ нац≥ональноњ духовност≥, адже поверненн¤ кожного сп≥вв≥тчизника до р≥дноњ рел≥г≥њ, означатиме стагнац≥ю христи¤нства, а п≥сл¤ в≥дчутних втрат прихожан, призведе до скороченн¤ впливу ÷еркви ’ристовоњ ≥ врешт≥-решт до њњ остаточного зникненн¤.
    ўодо середнього й старшого покол≥нн¤ сл≥д зважити на ментальн≥сть украњнськоњ нац≥њ, проте й л≥тн≥ люди здатн≥ усв≥домити св¤ту правда. ≤ правда в тому, що украњнська рел≥г≥¤ Ц Ї самодостатн¤ рел≥г≥¤. ѕерш н≥ж нар≥кати на байдуж≥сть сп≥вв≥тчизник≥в до ¬≥дродженн¤ в≥ри предк≥в наших, варто з'¤сувати, ¤к працюЇ думка христи¤нина? ј працюЇ вона довол≥ просто, неметикуватими словами: "Ќав≥що це мен≥?" ўе наш≥ праотц≥ в≥дказували на заклики до христи¤нства такими ж словами: "Ќав≥що нам чужого бога, ¤к св≥й стоњть коло порога?" “ож не дивуймос¤, що зараз побутуЇ те ж саме, лише з точн≥стю навпаки. ≤ ¤кщо зараз розпов≥дати сп≥вв≥тчизникам лише про засади суто р≥дного в≥роспов≥данн¤, це означаЇ Ц взагал≥ н≥чого не казати. Ѕо по-перше: вс≥ знають про ≥снуванн¤ дохристи¤нськоњ украњнськоњ рел≥г≥њ, а по-друге: ≥ в т≥й рел≥г≥њ ≥ в ц≥й майже все однакове: "не кради", "не лжесв≥дчи", "люби ближнього свого" ≥ тому под≥бне. јле ¤кщо сп≥вв≥тчизникам по¤снити, що своЇю в≥рою у жид≥вського бога вони копають соб≥ могилу, оттод≥ вони замисл¤тьс¤.
    “ож треба роз'¤снювати, що чужому богу байдуже знедоленн¤ украњнського народу, адже чужий бог п≥клуЇтьс¤ лише за св≥й нар≥д, себто за жид≥в; треба наголошувати, що чужий бог нас роз'ЇднуЇ, закликаючи кожного особисто Ц в≥докремлено в≥д громади Ц спасати свою власну душу ≥ наодинц≥ вимолювати дл¤ себе одного благеньке м≥сце у потойб≥чному жид≥вському царств≥ божому, куди кр≥м жид≥в ан≥хто не потрапить; треба по¤снювати, що чужий бог примушуЇ украњнц≥в терп≥ти кривди ≥ зло, спонукаЇ усе в≥ддати добров≥льно, ще й рад≥ти з того, вт≥шаючись ¤коюсь молитвою з жид≥вського ѕсалтирю та благати ¤когось метикуватого помилуванн¤ нев≥домо за що Ц х≥ба що за те, що все в≥ддаЇмо добров≥льно. “реба роз'¤снювати, що христи¤нство своњм спов≥данн¤м покори та непротивленн¤ злу спри¤Ї його розповсюдженню, що й призвело до занепаду ”крањни-–ус≥ ≥ тис¤чол≥тнього знедоленн¤ украњнц≥в. “реба нагадувати, що р≥дний Ѕог навчаЇ своњх д≥тей-онук≥в встати "¤к леви, один за одного" ≥ боронити р≥дну землю, борони своЇ житт¤ ≥ своЇ м≥сце п≥д сонцем. “реба акцентувати увагу на тому, що у свого р≥дного Ѕога ми, украњнц≥, нащадки праслав'¤н, визнаЇмос¤ д≥тьми-онуками, а у жид≥вського бога Ц рабами!
    ќсь у чому р≥зниц¤ в≥роспов≥данн¤. ќсь чому потужна хвил¤ христи¤нськоњ аг≥тац≥њ хлинула на ”крањну з перших рок≥в Ќезалежност≥, щоби украњнський народ не вирвавс¤ з лабет≥в знедоленн¤. јдже христи¤нська рел≥г≥¤ призначена дл¤ посиленн¤ зубож≥нн¤ простого люду задл¤ збагаченн¤ владних шахрањв за б≥бл≥йною настановою Ц забрати в чесноњ людини останню збережену коп≥йку ≥ в≥ддати жмикруту, в котрого њх вдосталь: "Ѕо кожному, хто маЇ, додастьс¤ ≥ примножитьс¤; хто ж не маЇ, в≥дн≥метьс¤ в≥д нього й останнЇ" (™ванг. ћатв≥¤ 25(29), ™ванг. Ћуки 19(26)). “ому конче потр≥бне наст≥йне роз'¤сненн¤ хижоњ вдач≥ христи¤нськоњ рел≥г≥њ, щоби кожен украњнець зрозум≥в, що своњм усв≥домленн¤м лукавого призначенн¤ христи¤нства ≥ в≥дстороненн¤м в≥д христи¤нських церков, тим паче добров≥льного наданн¤ кошт≥в дл¤ њх розбудови, ми надамо вагомий внесок до покращанн¤ власного добробуту.
    јле це ще не головний аргумент, принаймн≥ не найголовн≥ший. Ќайголовн≥ше те, що означене назвою "екумен≥зм" Ц тобто об'Їднанн¤ христи¤нських церков (близько 300-х по усьому св≥ту), що у свою чергу веде до об'Їднанн¤ христи¤нства з ≥удањзмом. ” статт≥ "’ристи¤нство Ц “ро¤нський  ≥нь ≤удањзму" буде докладно розгл¤нуте призначенн¤ екумен≥чного руху, що утворивс¤ у 1948 роц≥, ≥ саме тод≥ було проголошено державу ≤зраель. ≈кумен≥чних рух виник не сам по соб≥, а внасл≥док ц≥леспр¤мованоњ ≥удейськоњ ≥деолог≥њ, ¤ка у 1947 роц≥ п≥д лозунгом боротьби проти антисем≥тизму на конференц≥њ у Ўвейцар≥њ ≥н≥ц≥ювала створенн¤ орган≥зац≥њ "≤удео-христи¤нськоњ дружби", де проголошено тезу: "христи¤нство Ц це резюме ≥удањзму", бо з≥ стор≥нок —тарого й Ќового зав≥т≥в говорить один бог. ÷¤ теза була ухвалена у так званому "жид≥вському документ≥" на ≤V сес≥њ ¬атиканського собору 1965 року. “обто прокладено м≥сток до возз'Їднанн¤ ≥удањзму з христи¤нством.
    —права у тому, що ≥деологи ≥удањзму по¤снюють значенн¤ "сина божого Ц ≤суса ’риста" ¤к "слово боже". “обто ≤сус ’ристос вр¤ди-годи тлумачитьс¤ вже не ¤к ≥сторична особа, а власне ¤к Ќовий зав≥т, бо в≥н ≥ Ї "слово боже". ќтотожненн¤ цих пон¤ть веде до того, що христи¤ни буц≥мто нев≥рно зрозум≥ли терм≥н "≤сус ’ристос", бо в≥н лиш уособлював "слово жид≥вського бога", ¤кий через "свого сина" проголошуЇ жид≥в "вибраним народом зо вс≥х народ≥в, що на поверхн≥ земл≥" (5ћ 7(6)). ≤ншими словами, прихований до ’V≤ст. с≥он≥стський —тарий зав≥т тепер розголошуЇтьс¤ повселюдно христи¤нськими пропов≥дниками. ” такий спос≥б готуЇтьс¤ п≥дгрунт¤ дл¤ завершального етапу ≥снуванн¤ христи¤нськоњ рел≥г≥њ, ¤ка невдовз≥ буде поглинута ≥удањзмом.
    ЌагадаЇмо, що перше знайомство з жид≥вською б≥бл≥Їю сталос¤ т≥лько в ’V≤ стол≥тт≥! —аме тод≥ ћарт≥н Ћютер переклав жид≥вську б≥бл≥ю на н≥мецьку мову ≥ виклав нове вченн¤, що д≥стало назву "Ћютеранство" (реформоване христи¤нство, або "ѕротестантство"). ¬ цьому ж стол≥тт≥ жид≥вська б≥бл≥њ перекладаЇтьс¤ на украњнську мову; "ќстрозька Ѕ≥бл≥¤" 1581р. була першою повною б≥бл≥Їю серед слов'¤нських народ≥в. ѕринаг≥дно зазначити, що ярослав-√еорг≥й, запровадивши христи¤нство у ’≤ ст., в д≥йсност≥ розпочав насаджати на ”крањн≥-–ус≥ нев≥домо що (!), бо лише через 600 рок≥в ”крањна д≥йшла до усв≥домленн¤ Ц що то за рел≥г≥¤ ≤суса ’риста? ¬ласне тод≥ увесь св≥т неспод≥вано з'¤сував пр¤мий зв'¤зок м≥ж —тарим ≥ Ќовим ≥удейськими зав≥тами.
    ≤ншими словами, близько п≥втори тис¤ч≥ рок≥в христи¤нська рел≥г≥¤ чинила нечуваний злочин проти людства Ц приховувала в≥д широкого розголосу —тарий зав≥т, себто приховувала старозав≥тну ≥удейську мету Ц всесв≥тнього пануванн¤ ≥удењв на земл≥. ѕричому за п≥втори тис¤ч≥ рок≥в прихована жид≥вська омана зробила свою чорну справу Ц насадила жид≥вську рел≥г≥ю серед слав'¤нських народ≥в. ўе у 1888 роц≥ ‘. Ќ≥цше писав: "ёдењ своњм подальшим впливом наст≥льки спотворили людство, що й тепер христи¤нин може бути антиюдеЇм, не розум≥ючи того, що в≥н Ї лог≥чним продовженн¤м юдањзму" (‘.Ќ≥цше "јнтимес≥¤", с.22).
    «а цими обставинами —в¤та ”крањнська –ел≥г≥¤ јнтичноњ доби мусить розгл¤датись не ¤к р≥зновид фольклору, а ¤к спас≥нн¤ украњнського народу ≥ ус≥х слав'¤нських народ≥в в≥д поглинанн¤ ≥удањзмом; щоби ус≥ слав'¤нськ≥ народи не розгубилис¤ ≥ зберегли свою самобутн≥сть, п≥сл¤ розв≥нчанн¤ лже-рел≥г≥њ ≤суса ’риста. “≥льки-но слав'¤нськ≥ народи назнають ≥стинне призначенн¤ христи¤нства ≥ усв≥домл¤ть свою невт≥шну перспективу, тод≥ й прокинетьс¤ зац≥кавлен≥сть до ¬≥ри ѕредк≥в наших ≥ розпочнетьс¤ стр≥мке ¬≥дродженн¤ нашоњ —в¤щенноњ —падщини Ц нашоњ ≥стор≥њ, рел≥г≥њ, культури.

ƒан Ѕерест ( ињв, 15.01.05).