–ел≥г≥¤ й ¬≥ра Ц пон¤тт¤ близьк≥ за значенн¤м, але не тотожн≥, ≥ р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою з найдавн≥ших час≥в. Ќедарма ≥снують так≥ вирази ¤к Ђв≥роспов≥данн¤ї та Ђрел≥г≥йн≥ уподобанн¤ї чи Ђрел≥г≥йн≥ переконанн¤ї. “обто рел≥г≥ю можна вибрати за тими чи ≥ншими ознаками ≥ прилучитис¤ до нењ за власним бажанн¤м чи бути прилученим до нењ переконливими доказами, а ¬≥ру не обирають: вона присутн¤, або в≥дсутн¤ в людськ≥й душ≥. ¬≥ра, ¤к етн≥чна ознака того чи ≥ншого народу, надаЇтьс¤ людин≥ у спадок в≥д народженн¤. ÷е п≥дсв≥дома категор≥¤, ¤ку можна висловити ¤к Ђголос кров≥ї. ≤накше кажучи, ¬≥ра Ц це етн≥чна памТ¤ть покол≥нь.
    ѕевна р≥ч, при насильницькому запровадженн≥ чужинськоњ рел≥г≥¤, пон¤тт¤ рел≥г≥њ й в≥ри навмисно ототожнюють, щоби завуалювати акт насильства. ѕроте час в≥д часу людина усв≥домлюЇ р≥зницю тих пон¤ть ≥ рано чи п≥сно в≥дчуваЇ той внутр≥шн≥й голос, що п≥дказуЇ ≥стинн≥сть р≥дного спадку та хибн≥сть рел≥г≥йних нашарувань чужинського етносу.
    ≈тимолог≥чна скарбниц¤ украњнського народу зберегла ще одне рел≥г≥йне пон¤тт¤ Ц Ђ¬≥даї, ¤ке дивовижним чином по¤сню р≥зницю м≥ж рел≥г≥Їю й в≥рою. ” словнику в≥дпов≥дник слова Ђв≥даї означаЇ Ђзнанн¤ї. “обто людина не просто в≥рить беззастережно Ц а достов≥рно знаЇ, у що вона в≥рить. ƒо того ж, так званий Ђвнутр≥шн≥й голосї п≥дказуЇ њй Їдино в≥рн≥ р≥шенн¤ й вчинки. ¬≥данн¤ Ц це стан душ≥, при ¤кому вчинки людини погоджен≥ з його св≥тогл¤дом ≥ гармон≥йно узгоджуютьс¤ з навколишн≥м середовищем.  оли людина не в≥даЇ, що робить, це означаЇ, що вона робить щось нев≥дпов≥дне, непритаманне своЇму роду, Ц њњ вчинки йдуть усупереч р≥дним звича¤м та в≥руванн¤м свого народу. ÷е найстрашн≥ше, що може сп≥ткати людину на життЇвому шл¤ху. јдже зреченн¤ р≥дних звичањв веде до звиродн≥нн¤ нац≥њ, до розпорошенн¤ споконв≥чних надбань свого народу, що вир≥зн¤ють цей народ у всесв≥тн≥й сп≥льнот≥.
    Ќ≥що так ЇднаЇ людей, ¤к звичањ р≥дного краю. ÷е звичаЇве право, тобто усне, неписане, ¤ке споконв≥к слугувало украњнц¤м у значен≥ закон≥в ≥ передавалос¤ ¤к спадок покол≥нь. ѕредк≥вськ≥ св¤тин≥ згуртовують нац≥ю, надихають на звит¤жн≥ справи, проймають покликом до нац≥онально-визвольноњ боротьби проти нищ≥вноњ чужинськоњ ≥деолог≥њ. Ќатом≥сть знищенн¤ нац≥ональних надбань призводить до розТЇднанн¤ нац≥њ та њњ краху. ¬трата духовного звТ¤зку з≥ своњми праотц¤ми руйнуЇ духовну силу будь-¤кого народу. ¬≥дсутн≥сть етн≥чноњ, суто нац≥ональноњ спадщини, веде народ до звиродн≥нн¤; бо то вже не народ Ц а стадо, ¤ке не знаЇ ан≥ свого походженн¤, ан≥ свого ≥сторичного м≥сц¤ на земл≥. —аме дл¤ цього Ц дл¤ духовного знищенн¤ ус≥х нежид≥вських народ≥в Ц була винайдена ≥ запроваджена христи¤нська рел≥г≥¤.
     ривава доба знищенн¤ ≥сторичноњ спадщини слав'¤нських народ≥в розпочалас¤ з першого дн¤ ≥сторичного вилупленн¤ христи¤нства на св≥т, про що св≥дчить указ в≥зант≥йського ≥мператора  ост¤нтина: Ђѕридати вогню ус≥ Їретичн≥ книги, а тим, хто њх утаюЇ, в≥дс≥кати головуї. ™ретичними книгами вважалис¤ ус≥ книги, написан≥ не христи¤нами, тобто не жидами. "≤стор≥њ достеменно в≥домо, ¤к св≥тськ≥й, так ≥ христи¤нськ≥й, що одним з найб≥льших варварських акт≥в христи¤нства по в≥дношенню до нехристи¤нськоњ культури було знищенн¤ ќлександр≥йськоњ б≥бл≥отеки. Ќе менш варварським було знищенн¤ першого ун≥верситету св≥ту в ™гипт≥ (в ћусейон≥). ќчолили цю акц≥ю патр≥арх  ирило (ќлександр≥йський, 412-444) та Їпископ ‘еоф≥л. ¬ насл≥дку цих варварських злод≥¤нь христи¤нського духовенства, уст≥йнювалась монопол≥¤ на ≥нтелектуальну осв≥ту, ¤ка врешт≥ д≥сталась церковникам, та й сама осв≥та на тому прибрала богословський (≥удо-христи¤нський) характер (¬.≈ременко "¬ поисках исторической истины", с.198). "ћаЇмо в≥домост≥ про те, ¤к≥ книги волхв≥в знищувалис¤ служител¤ми церкви: "ќстролог≥¤", "«вездочот", "√ромовник", " ол¤дник", "—носудець", "¬олховник", "ѕутник", "Ћ≥чебник", "“равник", "«≥лейник", "÷в≥тник". ÷≥ предков≥чн≥ знанн¤ мул¤ли оч≥ церковникам, ¤к≥, не маючи чого протиставити народному досв≥ду (бо були переважно чужинц¤ми в наших кра¤х), жорстоко розправл¤лис¤ з волхвами та њхн≥ми книжками" (√. Ћозко "”крањнське ¤зичництво", с.39).
    ’ристи¤нське знищенн¤ ≥нтелектуальних надбань слав'¤нських народ≥в повергло ™вропу в суц≥льних морок жид≥вського неуцтва. ≤ван “иктор у "¬елик≥й ≥стор≥њ ”крањни" з прикр≥стю констатуЇ: "—ередньов≥чч¤, ¤ке було справжньою темр¤вою в розвитку людськоњ думки, п≥шло далеко взад поза дос¤гненн¤ греко-римськоњ науки: середньов≥чн≥ Ђвчен≥ї впевн¤ли, що находжений у земл≥ до≥сторичний посуд, цеЕ природн≥ плоди земл≥, ¤к≥ род¤тьс¤ в н≥й ≥ ростуть аж до розм≥р≥в ≥ форм, пригожих до вжитку". Ѕезглузд¤ христи¤нського св≥тогл¤ду, а головне Ц його ц≥лковита нев≥дпов≥дн≥сть традиц≥йному св≥тобаченн¤ слав'¤нських народ≥в засв≥дчена в багатьох жид≥вських новац≥¤х, зокрема й св¤ткуванн¤ Ќового року 1 вересн¤. ѕ≥сл¤ насильницького запровадженн¤ христи¤нства в  ињвськ≥й –ус≥ церква зажадала зм≥нити дату Ќового року Ц перенести з весни на ос≥нь. јле зламати в≥ков≥чн≥ традиц≥њ украњнц≥в-русич≥в було нелегко. ÷е п≥дтверджуЇ той факт, що митрополит ‘еогност≥й 1342 року розповсюдив церковний циркул¤р, зг≥дно з ¤ким вс≥х зобовТ¤зували св¤ткувати Ќовий р≥к у вересн≥. як в≥домо, вересневий Ќовий р≥к побутував у жид≥в, тому й христи¤нство, ¤к суто жид≥вська рел≥г≥¤, наставл¤ло жид≥вськ≥ традиц≥њ по ус≥й ™вроп≥. Ќедарма доба —ередньов≥чноњ ™вропи названа розгулом мракоб≥сс¤.
    ’ристи¤нство, ¤к суто варварська рел≥г≥¤, було лукавим знар¤дд¤м жид≥вського племен≥, котре поступалос¤ перед нашими праотц¤ми (украњнц¤ми-русичами) не т≥льки в≥йськовою, але й духовною силою. ўодо в≥йськовоњ сили, то њњ можна врешт≥ надолужити, чого не скажеш про силу духовну. ѓњ не можна зм≥цнити за бажанн¤м правител¤ того чи ≥ншого народу, бо вона базуЇтьс¤ на рел≥г≥йному п≥дгрунт≥. ™дина можлив≥сть п≥днесенн¤ духовно-убогого народу над ≥ншими Ц це приниженн¤ й знищенн¤ духовноњ сили ≥ншого народу. ÷≥Їю можлив≥стю скористалось жид≥вське племТ¤, ступивши на шл¤х духовного знищенн¤ славТ¤нських народ≥в, що складали основу —тарого —в≥ту (—ередньов≥чноњ ™вропи).
    ¬инайшовши христи¤нство, жиди запровадили цю тл≥нну рел≥г≥ю пом≥ж славТ¤нських народ≥в дл¤ њхнього духовного та ф≥зичного знищенн¤. ≤ треба в≥ддати належне: це њм вдалос¤. ¬ сучасн≥й ™вроп≥ вже не визначити жид≥в у етнос≥ того чи ≥ншого народу, але саме вони зац≥кавленн≥ у зверхност≥ христи¤нства над ус≥ма ≥ншими етн≥чними рел≥г≥¤ми. ¬≥дтак, христи¤нська рел≥г≥¤, ¤ка була створенн¤ дл¤ обТЇднанн¤ нечистокровних жид≥в ≥ укор≥ненн¤ њх пом≥ж слав'¤нських народ≥в, пануЇ у сучасн≥й ™вроп≥ безрозд≥льно.
    ѕризначенн¤ христи¤нства, ¤к обТЇднуючоњ рел≥г≥њ нечистокровних (м≥шаних) жид≥в, засв≥дчене словами ≤.’риста: "я прийшов, щоби розс≥¤них по довк≥ллю чад Ѕожих ягве-™гови з≥брати воЇдино" (™в. ≤оана 11/52). "я Ц пастир досв≥дчений ≥ знаю ћоњх овечок дому ≤зраелевого, ≥ ћоњ знають ћене. як ќтець ягве-™гова знаЇ ћене, так ≥ я знаю ќтц¤, ≥ кладу житт¤ ћоЇ за овець ≤зраелевих" (™в. ≤оана 10/14-15). ј щодо удаваноњ миротворчоњ д≥¤льност≥ христи¤нства, про ¤ку неугавно простор≥кують лукав≥ Ђпросв≥тител≥ї народу, нагадаЇмо св≥дченн¤ ≤.’риста: "Ќе думайте, що я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов я принести, а меч" (™в. ћатв≥¤ 10/34).
    «лочинна рел≥г≥¤ жид≥вського племен≥ д≥йсно принесла меч в —ередньов≥чну ™вропу, заливши њњ р≥ками людськоњ кров≥. ѕересл≥дуванн¤ й гон≥нн¤ ≥нов≥рц≥в, покаранн¤ незгодних ≥ спаленн¤ у вогн≥ нескорених, знищенн¤ етн≥чних рел≥кв≥й ≥ всесв≥тньо в≥домих б≥бл≥отек у –им≥ й ќлександр≥њ, де збер≥галис¤ найдревн≥ш≥ письмена, л≥тописи, манускрипти, артефакти, ф≥лософськ≥ ≥ науков≥ прац≥ мислител≥в найстародавн≥ших час≥в, Ц ус≥ споконв≥чн≥ надбанн¤ людства були знищен≥ поборниками христи¤нства, котр≥ вдають з себе безневинних овечок аж до сьогодн≥.
    «нищенн¤ достеменноњ ≥стор≥њ Ївропейських народ≥в було скоЇно задл¤ впровадженн¤ нового ≥сторичного викладу, де жид≥вський нар≥д виводив себе на ч≥льне м≥сце, ¤к основоположник всесв≥тньоњ цив≥л≥зац≥њ. ÷е зухвала жид≥вська брехн¤ розноситьс¤ христи¤нами по усьому св≥ту ≥ викладаЇтьс¤ в багатьох учбових закладах, незважаючи на всю њњ см≥хотворн≥сть. ≤ горе тому, хто наважуЇтьс¤ спростувати жид≥вськ≥ вигадки, закарбован≥ в христи¤нськ≥й рел≥г≥њ. Ќепримирим≥сть до викривальник≥в христи¤нськоњ омани зас¤гаЇ будь-¤кого см≥ливц¤, незважаючи на його в≥роспов≥данн¤. ƒостатньо згадати всесв≥тньо в≥домого н≥дерландського ф≥лософа Ѕенедикта —п≥нозу, котрий за критику христи¤нства був прокл¤тий ≥ вигнаний з жид≥вськоњ общини јмстердама у 1656 роц≥. Ќаголосимо: Ц вигнаний не з христи¤нськоњ общини, а з жид≥вськоњ! ¬игнанн¤ сп≥ткало —п≥нозу лише за те, що в≥н виклав вченн¤, зг≥дно ¤кого ѕрирода Ц це Ѕог. “обто жид —п≥ноза п≥дтвердив пантењстичну в≥ру наших славТ¤нських ѕредк≥в.
    ўоби не погр≥шити проти ≥стини, маЇмо зазначити, що жиди дос¤гли запланованого результату, а саме: етн≥чна рел≥г≥¤ славТ¤нських народ≥в була знищена по ус≥й ™вроп≥ повн≥стю, принаймн≥ оф≥ц≥йно. јле чи стала ™вропа краще почуватис¤ в≥д того? Ќ≥. ∆оден Ївропейський народ не став краще за часи христи¤нства. ¬≥йни з велелюдними жертвами пост≥йно потр¤сали христи¤н≥зовану ™вропу. „ого варта лише 30-л≥тн¤ ™вропейська в≥йна 1618-1648 рок≥в, котра велас¤ виключно за перерозпод≥л сфери рел≥г≥йного впливу, що наточував церковн≥ прибутки. ™дине, що в≥др≥зн¤Ї —ередньов≥чну ™вропу в≥д сучасноњ, це на¤вн≥сть завуальованих жид≥в, котр≥ в≥льно почуваютьс¤ в славТ¤нському середовищ≥ завд¤ки христи¤нству ≥ виконують своЇ б≥бл≥йне призначенн¤: накопичуванн¤ кап≥талу, за допомогою ¤кого планують заволод≥ти св≥том. ƒо цього причетний нав≥ть Ђсв¤тийї престол папи римського, що запл¤мував себе зговором з фашизмом (зокрема з фашистським ур¤дом ћуссол≥н≥) та погруз у ф≥нансових аферах ≥ торговельних операц≥¤х, цин≥чно збагачуючись зо дн¤ на день.
    Ќе в≥дстають в≥д Ђсв¤тогої престолу ≥ пом≥сн≥ (автокефальн≥) церкви та й ус≥ служител≥ христов≥. ™пископи й митрополити, попи та ксьондзи обзавелис¤ маЇтками та престижними ≥номарками, спов≥дуючи нетл≥нну запов≥дь ≤.’риста Ц збагачуватись, збагачуватись ≥ ще раз збагачуватись за рахунок знедоленн¤ одурених народ≥в. Ѕо ж його словами сказано: " ожному, хто маЇ, то додастьс¤ йому, хто ж не маЇ, Ц заберетьс¤ в≥д нього й останнЇ" (™в. ћатв≥¤ 25/29, ™в. Ћуки 19/26).
    ѕозбувшись елементарноњ сов≥ст≥ та докору сумл≥нн¤ (характерноњ ознаки пор¤дноњ людини), сучасн≥ апологети христи¤нства зболеними голосами опов≥дають про акти вандал≥зму з боку рад¤нськоњ влади (1917-1991) по в≥дношенню до христи¤нських монастир≥в ≥ церков. —льозливе багатосл≥вТ¤ п≥дкр≥плюЇтьс¤ численними прикладами утиск≥в ≥ в≥двертого вандал≥зму рад¤нських актив≥ст≥в по в≥дношенню до христи¤нськоњ рел≥г≥њ. «амовчуЇтьс¤ лишень головне: христи¤нська рел≥г≥¤ назнала те ж саме, що чинили сама по в≥дношенню до –≥дноњ ¬≥ри украњнського народу. « час≥в насильницького запровадженн¤ христи¤нства на ”крањн≥-–ус≥ (’-’≤ ст.) христов≥ служител≥ вподовж багатьох в≥к≥в з ревним фанатизмом трощили храми й божниц≥ украњнц≥в-русич≥в, з завз¤тт¤м ≥нкв≥зитор≥в вишукували ≥ палили ус≥ книги й л≥тописи дохристи¤нських час≥в, а кожного, хто приховав будь-¤ку пам'¤тку предк≥вськоњ доби, засуджували на смерть.
    ¬≥дтак, ус≥ лицем≥рн≥ нар≥канн¤ христи¤н на безчинства й гон≥нн¤ укладаютьс¤ в загальнов≥доме присл≥вТ¤: Ђ—обац≥ Ц собача смертьї.
    ўо ж спричинило в≥дродженн¤ христи¤нства в часи Ќезалежност≥ ”крањни? „ому так швидко в≥дродилас¤ й дос¤гла небаченого розкв≥ту не –≥дна ”крањнська ¬≥ра Ц а жид≥вська рел≥г≥¤? «адл¤ чого нов≥тн¤ украњнська влада докладаЇ зусиль до в≥дродженн¤ христи¤нства ≥ мовчить, мов глухон≥ма, коли йдетьс¤ про в≥дродженн¤ етн≥чноњ рел≥г≥њ украњнського народу?
    ¬≥дпов≥дь на болюч≥ питанн¤, що деморал≥зують етн≥чн≥ верстви сусп≥льства, в сам≥й сутност≥ чужинськоњ –ел≥г≥њ ≥ етн≥чноњ ¬≥ри:
    –≥дна ¬≥ра спов≥дуЇ р≥вн≥сть людей перед р≥дним Ѕогом, адже дл¤ слав'¤нських народ≥в р≥дний Ѕог Ц це праотець, що дбаЇ про своњх д≥тей ≥ визнаЇ њх своњми онуками, натом≥сть у жид≥вському христи¤нств≥ кожен слав'¤нин визнаЇтьс¤ рабом жид≥вського бога;
    –≥дна ¬≥ра проголошуЇ р≥вн≥сть м≥ж людьми, натом≥сть жид≥вське христи¤нство розд≥л¤Ї людей на господар≥в ≥ п≥длеглих, проголошуючи правител¤ народу ¤к нам≥сника жид≥вського бога на земл≥;
    –≥дна ¬≥ра закликаЇ не шкодуючи житт¤ боронити себе й свою землю в≥д загарбник≥в, натом≥сть жид≥вське христи¤нство закликаЇ коритис¤ чужинському поневоленн¤ ≥ уповати на мил≥сть жид≥вського бога;
    –≥дна ¬≥ра наточуЇ життЇдайну силу й життЇрад≥сн≥сть, натом≥сть жид≥вське христи¤нство пропагуЇ ниц≥сть ≥ самознищенн¤ шл¤хом зреченн¤м ус≥х благ мирських;
    –≥дна ¬≥ра ЇднаЇ людей перед р≥дним Ѕогом, а жид≥вське христи¤нство розТЇднуЇ вигаданим Ђспас≥нн¤мї, котре кожен мусить вимолювати у жид≥вського бога дл¤ себе особисто;
    –≥дна ¬≥ра плекаЇ працелюбство й заохочуЇ п≥днесенн¤ добробуту шл¤хом чесноњ прац≥, натом≥сть жид≥вське христи¤нство заохочуЇ шахрайство та обкраданн¤ ближнього;
    –≥дна ¬≥ра утверджуЇ хл≥боробськ≥ св¤та узгоджено з р≥чними зм≥нами природи, натом≥сть христи¤нство закликаЇ возвеличувати ≥мена жид≥в, котр≥ уславилис¤ нищ≥вними справами скасуванн¤ св≥тогл¤ду землероб≥в;
    –≥дна ¬≥ра проголошуЇ загально-громадське волод≥нн¤ землею з шанобливим ставленн¤ до р≥дноњ земл≥ ¤к джерела всенародного добробуту, натом≥сть жид≥вське христи¤нство утверджуЇ право власност≥ на землю ¤к приватне майно;
    –≥дна ¬≥ра наточуЇ духовну силу нац≥њ споконв≥чними високоморальними чеснотами, натом≥сть жид≥вське христи¤нство деморал≥зуЇ нац≥ю жид≥вським прагненн¤м матер≥альних здобутк≥в;
    –≥дна ¬≥ра Ц це рел≥г≥¤ найширших соц≥альних верст народу, натом≥сть жид≥вське христи¤нство Ц це рел≥г≥¤ незначноњ купки можновладц≥в, що тимчасово перебувають при влад≥ ≥ посп≥хом збагачуютьс¤ шл¤хом обкраданн¤ й знедоленн¤ народу;
    –≥дна ”крањнська ¬≥ра Ц це рел≥г≥¤ щирих украњнц≥в, натом≥сть жид≥вське христи¤нство Ц це рел≥г≥¤ украњножер≥в, що дотримуютьс¤ повчанн¤ ≤.’риста: Ђ ожному, хто маЇ, то додастьс¤ йому, хто ж не маЇ, Ц заберетьс¤ в≥д нього й останнЇї.
    ¬агомим доказом незаперечност≥ наведених виклад≥в можуть служити сучасн≥ постанови ÷еркви ≤.’риста: ¬атиканська конгрегац≥¤ декретом в≥д 01.07.1949 в≥длучила в≥д церкви ус≥х, хто п≥дтримуЇ заклики до соц≥альноњ р≥вност≥ ус≥х верств населенн¤. ¬ кв≥тн≥ 1959 р. ¬атикан нав≥ть заборонив д≥¤льн≥сть христи¤нських орган≥зац≥й, ¤к≥ спри¤ють зв≥льненню Ђробочоњ силиї з-п≥д гн≥ту приватновласник≥в, себто ол≥гарх≥в та ол≥гарх≥чних клан≥в. “ож маЇмо усв≥домити, що сучасна украњнська влада украњножер≥в тому й п≥дтримуЇ христи¤нство, бо христи¤нство, ¤к в≥днога юдейськоњ рел≥г≥њ з ус≥ма њњ шов≥н≥стичними нахилами, спов≥дуЇ украњножерство.
    ¬решт≥-решт усв≥домимо ворож≥сть ≥ ниц≥сть, лицем≥рство й тис¤чол≥тню оману христи¤нськоњ рел≥г≥њ, ¤ка за вс≥х час≥в прислужувалась пан≥вному класу ¤к знар¤дд¤ гнобленн¤ широких верст населенн¤ будь-¤коњ крањни.

ƒан Ѕерест (07.12.2007)

---