” –јѓЌ—№ »…   ћ≈Ќ“јЋ≤“≈“

    —учасн≥ пол≥тики, радше пол≥тикани, полюбл¤ють висл≥в Ђментал≥тет украњнського народуї. ’ай би про що не зайшла мова, вони намагаютьс¤ вставити Ђукрањнський ментал≥тетї ¤к вагомий аргумент до своњх виступ≥в. ѕроте маЇмо з повною в≥дпов≥дальн≥стю стверджувати, що вони взагал≥ не мають у¤вленн¤ про украњнську ментальн≥сть. якби сучасна влада хоч трохи розум≥лас¤ на ≥сторичн≥й спадщин≥ украњнського народу, наше сусп≥льство не перебувало б у такому жахливому становищ≥ ¤к зараз. ѕричому це критичне становище пог≥ршуЇтьс¤ чим дал≥, тим б≥льше.
    ўоби усв≥домити насл≥дки, котр≥ про¤вл¤тьс¤ невдовз≥ в украњнську сусп≥льств≥, треба ч≥тко означити ≥сторичн≥ тенденц≥њ украњнського сусп≥льства та окреслити соц≥ально-пол≥тичне обличч¤ украњнськоњ нац≥њ. ≤накше кажучи, треба визначити, що то Ї Ц украњнська ментальн≥сть.
    —ловники украњнськоњ мови тлумачать Ђментальн≥стьї ¤к психолог≥чний склад нац≥њ, њњ ≥нтелект ≥ характер. “аке визначенн¤ даЇ можлив≥сть дов≥льного розум≥нн¤ складових ознак, ¤к≥ характеризують украњнську нац≥ю. “ож спробуЇмо гл¤нути вглиб в≥к≥в ≥сторичного поступу украњнського народу, щоби визначити ≥стинне значенн¤ украњнськоњ ментальност≥.
    ”крањнц≥-русич≥ вир≥зн¤ютьс¤ пом≥ж ус≥х народ≥в св≥ту найдавн≥шим ≥ найтривал≥шим перебуванн¤м на теренах своЇњ держави непорушно. Ќайстародавн≥ш≥ витоки нашоњ культурноњ спадщини губл¤тьс¤ в семи-тис¤чол≥тн≥й глибин≥ найпершоњ у св≥т≥ держави, що започаткувала всесв≥тню цив≥л≥зац≥ю у V≤≤ тис¤чол≥тт≥ до нашоњ доби, в≥дому на сьогодн≥ п≥д назвою “рип≥льська цив≥л≥зац≥¤ (за назвою першого археолог≥чного досл≥дженн¤ ¬≥кент≥¤ ’войки 1896 р. б≥л¤ села “рип≥лл¤,  ињвськоњ обл.). ¬≥дтак, украњнська ментальн≥сть нерозд≥льно повТ¤зана з культурною спадщиною наших пращур≥в, зокрема в питанн¤х рел≥г≥њ та сусп≥льних в≥дносин, що вир≥зн¤Ї украњнську нац≥ю до сьогодн≥.
    —поконв≥чн≥ традиц≥њ украњнськоњ нац≥њ, що складають основу ментальност≥, знайшли своњ в≥дображенн¤ в звичаЇвому прав≥ украњнц≥в-русич≥в —ередньов≥чноњ –уси ≥ ¤скраво засв≥дчен≥ в державотворенн≥  озацькоњ –еспубл≥ки ’V-’V≤≤≤ стол≥ть, де в повн≥й м≥р≥ про¤вилис¤ успадкован≥ традиц≥њ давньоруськоњ демократ≥њ. ”крањнськ≥ козаки й загалом украњнц≥ успадкували в≥д своњх пращур≥в характерну ознаку нац≥онального волелюбства. «а давн≥м звичаЇм волелюбних предк≥в, що пор¤дкували на своњй земл≥ зг≥дно з давньоруською (јнт≥йською) традиц≥Їю самовр¤дуванн¤, козаки вир≥шували ус≥ питанн¤ на загальному в≥че, де обирали отамана-гетьмана з-пом≥ж себе. як зазначав видатний досл≥дник украњнського козацтва ƒ. яворницький, влада отамана-гетьмана була необмежена: Ђ ошовий отаман тримав у своњх руках в≥йськову, адм≥н≥стративну, судову ≥ духовну владу. ” в≥йськовий час в≥н був головнокомандуючим в≥йська ≥ д≥¤в ¤к необмежений диктатор. ѕоЇднуючи в своњх руках таку ц≥лковиту владу, кошовий отаман владен був над житт¤м ≥ смертю кожного козака. јле попри всю свою силу кошовий отаман не був беззастережним володарем запорожського в≥йська; кошовий був в д≥йсност≥ лише старшим м≥ж р≥вних, Ђбатькомї дл¤ ус≥х козак≥в, зв≥дки мав б≥льше морального, н≥ж дисципл≥нарного права. ¬лада його обмежувалась зв≥том, часом ≥ радою.  ожен кошовий щор≥чно, 1 с≥чн¤, п≥д час вибор≥в в≥йськовоњ старшини, мусив надати зв≥т по ус≥х своњх вчинках ≥ д≥¤х, стосовно в≥йська; при цьому, ¤кщо за ним викривавс¤ ¤кийсь злочин проти в≥йська, ¤кесь нев≥рне р≥шенн¤ суду, ¤кийсь беззаконний вчинок проти звичањв запорожських, то його нав≥ть страчували на смертьЕ «атим кожен кошовий обиравс¤ лише на один р≥к; виключенн¤ робились лише дл¤ небагатьох, особливо видатних та попул¤рних ос≥бї.
    —праведлива р≥вн≥сть, ¤к характерна ознака украњнського ментал≥тету, розум≥Їтьс¤ ¤к терпима м≥ра нер≥вност≥. ÷ей предк≥вський постулат був закарбований у звичаЇвому (усному, неписаному) прав≥, що споконв≥к побутуЇ в украњнську сусп≥льств≥ ≥ був в≥дтворений у «апорозькому Ѕратств≥. «невага до матер≥альних ц≥нностей була характерною ознакою украњнських козак≥в, адже грош≥ н≥кому не дають свободу, навпаки Ц повергають в рабську залежн≥сть в≥д матер≥альних здобутк≥в. «апорозька козацька демократ≥¤ в≥дпов≥дала велелюдним спод≥ванн¤ соц≥альних низ≥в украњнського сусп≥льства ≥ не мала н≥чого сп≥льного з буржуазною демократ≥ю Ївропейського зразка. јдже буржуазна демократ≥њ встаЇ на захист маЇтност≥ буржуаз≥њ, здобутоњ будь-¤ким шл¤хом, а козацька демократ≥¤ визнавала лише приватну власн≥сть, здобуту чесним шл¤хом ≥ власною працею. ѕраво кожного запорожц¤ обмежувалось аналог≥чним правом свого сус≥да-побратима, що утримувало в≥д свав≥льних вчинк≥в ≥ тривалий час сто¤ло на завад≥ утворенню прив≥лейованого прошарку, так званоњ аристократ≥њ, ¤ка панувала за межами «апорозьких ¬ольностей.
    ¬итоки козацькоњ демократ≥њ убачаЇмо в дохристи¤нськ≥й –ус≥, ¤ка насл≥дувала суто украњнський, давньоруський устр≥й јнт≥йського ÷арства, що побутував ще у ≤ тис. до н.д. ћаЇмо л≥тописн≥ св≥дченн¤ Ђ¬елесовоњ  нигиї про т≥ часи: "ѕро те мовили, ¤к обирали кн¤з≥в-правител≥в старотц≥ наш≥, ≥ так правили п'¤тнадц¤ть в≥к≥в через в≥че... ¬с¤к мав право слово сказати Ц ≥ то було благо.., бо у рус≥в не було ≥ншоњ ради, кр≥м в≥че" (¬  д.«б). як бачимо, народно-демократичн≥ традиц≥њ запорожц≥в непорушно повТ¤зан≥ з народно-демократичними традиц≥¤ми украњнц≥в-русич≥в ≥ прозоро прогл¤даютьс¤ у в≥тчизн¤н≥й ≥стор≥ограф≥њ вподовж к≥лькох тис¤чол≥ть. —аме ц¤ довготривала традиц≥¤ зумовлюЇ волелюбн≥сть украњнського народу ≥ невичерпне прагненн¤ свободи, що вир≥зн¤Ї украњнську нац≥ю пом≥ж ус≥х народ≥в св≥ту.
     озацьке самовр¤дуванн¤ на земл¤х «апорозьких ¬ольностей базувалос¤ на звичаЇвому прав≥ —ередньов≥чноњ –уси, в основ≥ ¤кого закладена не приватна, а загально-громадська власн≥сть на землю. "” придн≥провських козак≥в в основ≥ економ≥чного устрою лежала ≥де¤ волод≥нн¤, а не право власност≥ на землю ¤к головне джерело багатства. «емлею волод≥ло в≥йсько, але й саме ¬≥йсько «апорожське ¤к юридична особа не було приватним власником, бо тод≥шн¤ в≥йськова власн≥сть вважалась тотожною сучасн≥й державн≥й власност≥" (”‘ с.90). ¬≥дхиленн¤ в≥д засад ≥стинноњ демократ≥њ, що супроводжувалось приниженн¤м нац≥ональноњ г≥дност≥ ≥ гнобленн¤м украњнського народу, суворо каралось запорожц¤ми, ¤к≥ уособлювали украњнську нац≥ю ≥ були нос≥¤ми нац≥ональних ознак, особливостей побуту й культури. ƒостатньо згадати численн≥ повстанн¤ украњнського народу п≥д проводом козацтва в часи пануванн¤ –еч≥ ѕосполитоњ на ”крањн≥-–ус≥, зорган≥зован≥ козацькими гетьманами: Ќаливайко (1596), —улима (1635), ѕавлюк (1637), ќстр¤ниц¤ (1638), “р¤сила (1630), ’мельницький (1648-1654) та ≥нш≥. ѕоказово, що в раз≥ в≥дстороненн¤ отамана-гетьмана в≥д св¤щенного козацького обовТ¤зку Ц захисту нац≥ональних ≥нтерес≥в украњнського народу, козаки орган≥зовувались самост≥йно, ¤к було в часи узурпац≥њ гетьманськоњ влади новоспеченим магнатом  алнишевським, на противагу ¤кому набув широкого розгону гайдамацький рух. "“¤жке житт¤ спричинило ц≥лий р¤д повстань народу ”крањни у 1734, 1750, 1764 роках ≥, нарешт≥, у 1768 роц≥ викликало Ђ”манську р≥знюї ( ол≥њвщину). —аме ц≥ сел¤нськ≥ повстанн¤ на ѕравобережн≥й ”крањн≥ ≥ називаютьс¤ в ≥стор≥њ гайдамаччиноюЕ ƒо економ≥чноњ причини повстанн¤ додалас¤ рел≥г≥йна, що надала йому характеру страшноњ жорстокост≥ з боку православного населенн¤ до пан≥в-католик≥в та њхн≥х пост≥йних попл≥чник≥в у пригнобленн≥ народу Ц жид≥в" (≤«— с.60).
    «наючи минуле Ц легше передбачити майбутнЇ. “ож сучасним украњнським ур¤довц¤м варто вивчити ≥стор≥ю украњнського народу перед тим, ¤к займатис¤ словоблудством в≥дносно украњнськоњ ментальност≥.
    як зазначалось, р≥вноправн≥сть ≥ волелюбн≥сть вир≥зн¤ють украњнську нац≥ю пом≥ж ус≥х народ≥в сучасного св≥ту. Ќа це зауважував у св≥й час основоположник украњнськоњ ≥стор≥њ ¬. јнтонович, пор≥внюючи нац≥ональн≥ риси украњнц≥в-русин≥в ≥ рос≥¤н: "Ќародний характер складаЇтьс¤ з ¤костей природжених. Ќ≥¤ка культура не в сил≥ знищити природжених ¤костей. « тих псих≥чний ¤костей украњнц¤-русина, ¤к≥ здаютьс¤ автору ≥деальними, позитивного характеру Ц це етичний критер≥й. ” рос≥¤нина виступаЇ етичний пункт Ц сила. ”крањнець-русин вважаЇ за етичне все те, що справедливоЕ ўе ¤сн≥ше обТ¤вл¤Їтьс¤ характер народу в тих пол≥тичних ≥деалах, ¤к≥ в≥н намагаЇтьс¤ реал≥зувати. –ос≥¤ни охоч≥ слухати т≥льки авторитету ≥ слухати абсолютно, безперечно. ¬они проти авторитету не т≥льки не мають н≥чого суперечного, а навпаки, ще знаход¤ть таку п≥длегл≥сть дуже потр≥бною, пожиточною ≥ корисною. –ос≥йський авторитет наперед уже лаЇ вс≥х, хто з ним не згодитьс¤, Ц одн≥ змагаютьс¤ за заскорузл≥ поклади ≥ п≥дтверджують њх лайкою, а друг≥, знизивши вс¤к≥ мотиви лог≥чного мисленн¤, все плюндрують та руйнують, н≥чого не даючи на м≥сце поруйнованого ≥, ¤к ≥ перш≥, к≥нчають лайкоюЕ ”крањнц≥-–усини мають ≥нший ≥деал Ц це правда, правдив≥сть, громадська р≥вноправн≥сть. “акий ≥деал вбачаЇмо в стародавн≥м в≥ч≥, в козацьк≥й рад≥. ¬ тих же асоц≥ац≥¤х, де треба голови або отамана, товариш≥ вибирають його ≥ слухаютьс¤, оск≥льки йому зв≥рились, Ц нагородою буваЇ шана й повага ≥ н≥коли не б≥льший пайок з зароб≥тку" (ћ— с.97-101).
    ≤ це не просто Ђсловаї, ¤кими розкидаютьс¤ сучасн≥ пол≥тикани, простор≥куючи про украњнську ментальн≥сть, Ц це глибинн≥ витоки, що збурюють украњнську нац≥ю ≥ згуртовують до захисту своњх споконв≥чних прав ≥ свобод.
    √енетична пам'¤ть украњнц≥в утримуЇ предк≥вськ≥ постулати, серед ¤ких всенародне право на р≥дну землю пос≥даЇ ч≥льне м≥сце. ”крањнська земл¤ належить украњнському народу, а не ¤кимсь конкретним особам, ¤к≥ шл¤хом узурпац≥њ влади, пос¤гнули на нац≥ональну св¤тиню. ÷е усв≥домленн¤ вподовж багатьох стол≥ть п≥дн≥мало украњнський народ на св¤щенну боротьбу. Ќе хтось прийшлий згуртовував нас ≥ не ¤кась закордонна в≥йськова сила громила панство на наш≥й земл≥, а сам≥ украњнц≥ рано чи п≥зно вставали з≥ зброЇю в руках проти земельних магнат≥в ≥ точили р≥ки кров≥ Ц панськоњ кров≥, ¤ка текла по вс≥й ”крањн≥ в часи  озаччини, √айдамаччини та нещодавн≥х визвольних змагань проти засилл¤ московського б≥льшовизму.
    “ож сучасним пол≥тиканам, перед тим ¤к теревенити з високих трибун про ментал≥тет украњнського народу, варто вивчити ≥стор≥ю нашого народу. ѕричому, насамперед, варто звернути увагу на продажн≥сть украњнських ур¤довц≥в-мар≥онеток, котр≥ заради особистоњ вигоди продавали украњнський народ чужоземний гнобител¤м, не в≥дчуваючи докору сумл≥нн¤ за поталу р≥дного краю. “аких горе-правител≥в украњнська ≥стор≥¤ нал≥чую б≥льш н≥ж достатньо. ѕринаймн≥ ц≥лком достатньо дл¤ того, щоби сучасн≥ украњнц≥ в силу свого ментал≥тету вже не в≥рили жодному трибунному слову чергового ур¤довц¤-запроданц¤. ƒо того ж, сучасна так звана Ђдемократичнаї влада вже наст≥льки виразно про¤вила своњ нам≥ри, що маЇ вс≥ п≥дстави усв≥домити врешт≥, що то Ї украњнська ментальн≥сть, ≥ в≥дчути на власн≥й шкур≥ насл≥дки свого владарюванн¤.
    «емельне питанн¤ Ц це саме те питанн¤, ¤ке сколихне украњнську нац≥ю ≥ згуртуЇ до всенародноњ боротьби.

” –јѓЌ—№ ј   «≈ћЋя

    Ќац≥ональне питанн¤ ≥ земельн≥ в≥дносини повТ¤зан≥ м≥ж собою нерозд≥льно. якщо хтось беретьс¤ розгл¤дати ц≥ питанн¤ в≥докремлено одне в≥д одного, треба розум≥ти приховане лукавство у такому досл≥джен≥, незважаючи на званн¤ чи нац≥ональн≥сть досл≥дника.
    ¬ науковому св≥т≥ накопичилос¤ ст≥льки брехн≥ в багатотомних виданн¤х, що њњ важко у¤вити, не те щоб виправити. ƒо того ж, наукова брехн¤ множитьс¤, бо за нењ добре плат¤ть. “ому й дос≥ не перевелис¤ запроданц≥, що здатн≥ за в≥дпов≥дну платню ганьбити св≥й народ ≥ перекручувати ≥сторичн≥ факти на догоду чужинськ≥й ≥деолог≥њ.  р≥м того, правдиву ≥нформац≥ю неможливо оприлюднити, бо вона викриваЇ запроданц≥в, котр≥ перебувають на високих кер≥вних посадах завд¤ки своњй продажност≥; тож вони н≥защо не допуст¤ть викривальноњ ≥нформац≥њ в мас-мед≥а.
    Ќе останнЇ значенн¤ маЇ внутр≥шн¤ державна пол≥тика чинноњ влади. ѕрипуст≥мо, що президент, красуючись перед народом пишномовними тирадами про любов до батьк≥вщини, нам≥ритьс¤ продати всю землю ”крањни без залишку ≥ноземним ≥ м≥сцевим ол≥гархам. ¬≥дтак, президентське оточенн¤ починаЇ орган≥зовувати Ђгромадську думкуї про необх≥дн≥сть узаконенн¤ Ђ–инку «емл≥ї, а науковц≥-запроданц≥ обгрунтовують цю думку Ђнауковимиї висновками. ÷ю тему розвиваЇ в≥тчизн¤не мас-мед≥а, ≥ невдовз≥ сум≥сними старанн¤ми пристосованц≥в (ур¤довц≥в, науковц≥в ≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ) украњнська земл¤ постаЇ простим соб≥ товаром, ¤к гор≥лка в крамниц≥, котру може купити кожен, кому заманетьс¤. ¬ под≥бн≥й широкомасштабн≥й аг≥тац≥йн≥й компан≥њ навр¤д чи будуть почут≥ поодинок≥ голоси патр≥от≥в, котр≥ наважатьс¤ сказати, що украњнський народ н≥кому не давав право продавати всенародну власн≥сть, ¤ка Ї неоц≥ненним багатством ≥ забезпечуЇ добробут усього украњнського народу.
    ≤стор≥¤ св≥дчить: н≥хто не може привласнити те, що належить народу; бо рано чи п≥зно народне правосудд¤ винесе вирок кожному, хто заради власного збагаченн¤ заповз¤вс¤ об≥красти увесь народ. ƒо того ж, по великому рахунку питанн¤ не в тому, щоби продавати чи не продавати украњнську землю; питанн¤ в тому Ц що буде пот≥м? ўо буде з украњнським народом п≥сл¤ того, ¤к землю продадуть?!..
    ≤снуЇ достатньо доказ≥в, що виправдовують продаж земл≥ приватному власнику, аналог≥чно тому ¤к ≥снуЇ достатньо доказ≥в, що засуджують под≥бну акц≥ю. Ќе варто анал≥зувати ус≥ Ђзаї ≥ Ђпротиї, бо попускаЇтьс¤ з уваги найголовне: психолог≥¤ людини, ¤ка почуваЇтьс¤ господарем на земл¤х своЇњ держави, докор≥нно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д психолог≥њ батрака. —аме тому украњнське сел¤нство завжди уособлювало украњнську нац≥ю, ≥ саме тому город¤ни завжди були б≥льш схильн≥ до асим≥л¤ц≥њ; а щодо пролетар≥ату, то в≥н н≥коли не мав п≥д собою нац≥онального п≥дгрунт¤ на ”крањн≥. Ќе кажучи вже про держслужбовц≥в та ур¤довц≥в, ¤к≥ не мали й не мають н≥ нац≥ональноњ ознаки, н≥ патр≥отичних поривань.
    "¬≥домий ≥ндолог —.‘.ќльденбург вид≥л¤в у рол≥ фундуючих засад ≥нд≥йськоњ культури привнесен≥ ≥ндоар≥¤ми з терен≥в ”крањни-–уси с≥льську общину ¤к головний спос≥б життЇд≥¤льност≥... —аме завд¤ки общин≥ села була збережена культура дл¤ наступних покол≥нь. јдже с≥льська община висто¤ла п≥д час ус≥х ≥ноземних навал ≥ сьогодн≥ залишаЇтьс¤ дом≥нуючою формою сусп≥льноњ життЇд≥¤льност≥" (≤—  с.130).
    «нищенн¤ украњнського сел¤нства Ц це знищенн¤ украњнськоњ нац≥њ. —аме тому шов≥н≥стичний рос≥йський ур¤д вчинив на ”крањн≥ голодомор 1932-1933 року, що забрав до 8 млн. жертв (≤” с.268), тобто чверть украњнськоњ нац≥њ. ѕричому цей голодомор був наймасштабн≥ший, але не Їдиний. ”крањна зазнала три голодомори: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рок≥в, що призвели до загибел≥ близько 21 м≥льйона украњнц≥в, тобто половини украњнськоњ нац≥њ. —учасна украњнська влада розголошуЇ лише траг≥чн≥ под≥њ 1932-1933 року, заробл¤ючи соб≥ пол≥тичн≥ див≥денди, лукаво замовчуючи той факт, що за часи Ќезалежност≥ ”крањни кучм≥вська влада спричинила вимиранн¤ украњнц≥в у ще б≥льших розм≥рах. ћало того, сучасна влада намагаЇтьс¤ вчинити нову акц≥ю знищенн¤ украњнського сел¤нства шл¤хом запровадженн¤ продажу земл≥ приватним особам, котр≥ об≥крали украњнський народ за часи Ќезалежност≥ ≥ нажили неймов≥рн≥ статки, штовхаючи украњнц≥в на межу вимиранн¤.
    ўоби уберегти украњнську нац≥ю, треба уберегти украњнське сел¤нство, а дл¤ цього треба уберегти землю ”крањни в≥д продажу. ≤накше незл≥ченна орда шахрањв ус≥х мастей ≥ в≥роспов≥дань нагр≥ватиме руки на куп≥вл≥-продажу. Ќе виключно, що нин≥шн≥ депутати та ур¤довц≥ Ц ¤краз ≥ Ї тими потенц≥йними шахра¤ми, що наживатимутьс¤ на продажу земл≥. ѕричому, немаЇ нав≥ть мови про те, що головною умовою продажу земл≥ повинен бути докладний зв≥т покупц¤ не лише про своњ статки, але й про те, ¤ким чином була зароблена кожна коп≥йка. Ћише за ц≥Їњ умови вдастьс¤ убезпечитись в≥д скупки земл≥ ол≥гархами, себто злод≥¤ми при влад≥.
    «ахист нац≥ональних ≥нтерес≥в ”крањни при запроваджен≥ будь-¤ких закон≥в про «емлю можливий за умови в≥дстороненн¤ в≥д влади представник≥в нац≥ональних меншин, що складають дв≥ третини сучасноњ влади в ”крањн≥. Ѕо нац≥ональн≥ ≥нтереси украњнц¤ Ц це вбол≥ванн¤ за ≥нтереси ”крањни ¤к етн≥чноњ Ѕатьк≥вщини; але дл¤ нацменшин це означаЇ зовс≥м ≥нше Ц це вбол≥ванн¤ за ≥нтереси своЇњ етн≥чноњ батьк≥вщини, заради чого вони без докору сумл≥нн¤ обкрадають ус≥х украњнц≥в без вин¤тку. “аким чином, передумова захисту нац≥ональних ≥нтерес≥в ”крањни пол¤гаЇ у тому, щоби етн≥чн≥ украњнц≥ складали б≥льш≥сть в ус≥х владних структурах ≥ об≥ймали кер≥вн≥ посади на ус≥х щабл¤х державноњ влади в украњнському сусп≥льств≥. ¬≥дтак, доки жиди, рос≥¤ни й ус≥ ≥нш≥ представники нацменшин пос≥дають б≥льш≥сть у ¬ерховн≥й –ад≥ та ус≥х ƒержавних установах н≥ про ¤кий Ђ–инок ”крањнськоњ «емл≥ї не може бути й мови.
    Ќе забуваймо, що 16-р≥чне ц≥леспр¤моване знищенн¤ украњнського села привело до повального занепаду с≥льське господарство ”крањни. Ќе п≥дл¤гаЇ сумн≥ву, що об≥краден≥ до нитки сел¤ни, ледь живот≥ючи у чорних злидн¤х, з в≥дчаю згод¤тьс¤ продати землю за безц≥нь. —аме цього й оч≥кують вгодован≥ ур¤довц≥ п≥сл¤ запровадженн¤ так званого Ђ–инку «емл≥ї. ѕроти ц≥Їњ антинац≥ональноњ акц≥њ маЇ повстати украњнська громадськ≥сть й ус≥ св≥дом≥ громад¤ни ”крањни.
    Ќ≥ за ¤ких обставин не можна допустити запровадженн¤ Ђ–инку «емл≥ї, мова може йти лише про оренду. ƒо того ж, щоби убезпечити загальнонац≥ональне багатство ≥ не розв≥¤ли в пил ≥ порох украњнську землю Ђстаранн¤миї непут¤щих горе-орендатор≥в, потр≥бно затвердити обовТ¤зков≥ умови конкурсу-оренди, зокрема украњнське громад¤нство в третьому покол≥нн≥, на¤вн≥сть досв≥ду роботи на земл≥ не менше 5 рок≥в (з огл¤ду на 4-р≥чний цикл урожайност≥ украњнськоњ земл≥).  р≥м того, до участ≥ у конкурс≥-оренд≥ (тим паче куп≥вл≥) земл≥ н≥ за ¤ких обставин не сл≥д допускати держслужбовц≥в, насамперед м≥сцевого вр¤дуванн¤ Ц обласн≥ й районн≥ адм≥н≥страц≥њ.
    ¬арто нагадати, що украњнський народ здавен був в≥льним народом ≥ почувавс¤ господарем на своњй земл≥. Ћише з приходом жид≥вськоњ рел≥г≥њ (христи¤нства) розповсюдились лукав≥ погл¤ди на землю ¤к приватну власн≥сть. ÷ей процес набув широкого розмаху за час≥в царату, коли ус≥ присп≥шники царського двору викраювали дл¤ себе земельн≥ над≥ли у повну й безстрокову власн≥сть. ќтак ≥ сучасн≥ нувориш≥ при антинародн≥й влад≥ роздирають ”крањну на шматки, намагаючись загарбати ¤кнайб≥льше та забудувати маЇтками своњ земельн≥ над≥ли. ѕоза сумн≥вом, вони розум≥ють, що т≥льки-но до влади доступитьс¤ украњнський народ, ¤к це проголошено в  онституц≥њ ”крањни, то усе самочинно захоплене буде конф≥сковано. “ому й посп≥шають закр≥пити своњ волод≥нн¤ законодавчими актами та внести в≥дпов≥дн≥ зм≥ни до  онституц≥њ. ѕевна р≥ч, украњножери спод≥ваютьс¤ волод≥ти землею в≥чно, не розум≥ючи прав≥чноњ ≥стини, ¤ку спов≥дували наш≥ праотц≥: наша земл¤ не належить н≥кому особисто, це ми належимо своњй земл≥.

ћј…Ѕ”“Ќ™   ” –јѓЌ—№ ќѓ   Ќј÷≤ѓ

    ƒержавна власн≥сть на землю означаЇ, що кожен громад¤нин маЇ право безперешкодно пересуватис¤ й перебувати на будь-¤к≥й частин≥ ц≥Їњ земл≥ за власним бажанн¤м. ƒержавна власн≥сть на землю розповсюджуЇтьс¤ на природн≥ ресурси Ц надра, мор¤, р≥ки, озера, гори, л≥си, байраки, степи. ÷е означаЇ, що кожен громад¤ни за власним бажанн¤м у будь-¤к≥й м≥сцевост≥ може вийти на прогул¤нку, помилуватис¤ краЇвидом, в≥дпочити у вих≥дн≥ дн≥, позагор¤ти, тощо. ÷¤ умова закарбована в  онституц≥њ, де ч≥тко зазначено, що державна власн≥сть Ц це всенародна власн≥сть, але н≥ в ¤кому раз≥ Ц не власн≥сть окремоњ групи ос≥б, що тимчасово перебувають при влад≥. јле сучасна влада Ќезалежноњ ”крањни незрозум≥ло чому позбавл¤Ї своњх громад¤н конституц≥йного права користуватис¤ державною землею.
    «а роки Ќезалежност≥ ”крањни маЇмо жахлив≥ антинародн≥ ≥ антиконституц≥йн≥ насл≥дки, а саме: по вс≥й ”крањн≥ поширивс¤ розгул беззаконн¤, що супроводжуЇтьс¤ самов≥льним загарбанн¤м земл≥ ненаситними украњножерами. ћайже вс≥ депутати й ур¤довц≥ на ус≥х щабл¤х державноњ влади з≥ своњми численними присп≥шниками й блюдолизами вважають за правом≥рне вр≥зати соб≥ уподобаний кусень украњнськоњ земл≥ ≥ огородити його парканом, нехтуючи правами ус≥х ≥нших громад¤н ”крањни. ƒ≥йшло до того, що до берег≥в р≥чок ≥ озер неможливо доступитис¤ взагал≥, а в л≥с≥ тут ≥ там натикаЇшс¤ на огорож≥, ¤кими обнесен≥ розк≥шн≥ маЇтки.  азнокради ≥ злод≥њ, ол≥гархи й хабарники, крим≥нальн≥ авторитети й перес≥чн≥ бандити зам≥сть того, щоби сид≥ти за гратами, загарбали соб≥ долини ≥ гори, р≥ки й озера, а чинна влада вважаЇ, що так ≥ маЇ бути, та ще й заз≥хаЇ на подальше розкраданн¤ всенародноњ власност≥, намагаючись запровадити так званий Ђ–инок «емл≥ї.
    «Т¤суЇмо питанн¤: кому виг≥дне на ”крањн≥ запровадженн¤ закону про розпродаж державноњ земл≥ приватним особам, що так настирно пропагуЇтьс¤ сучасною антинародною владою?
    „и виг≥дне це сел¤нину? Ќ≥. Ѕо сел¤нин вже маЇ свою частку державноњ земл≥ ≥ присадибну д≥л¤нку.
    „и виг≥дне це город¤нину? Ќ≥. Ѕо город¤н не мав ≥ не буде мати власноњ земл≥, а присадибну д≥л¤нку п≥д дачу вже маЇ.
    як бачимо, з ¤кого боку не п≥д≥йти, виходить на те, що украњнському народу не потр≥бен Ђ–инок «емл≥ї, про ¤кий наст≥йно теревен¤ть сучасн≥ ур¤довц≥. ¬≥дтак, питанн¤ постаЇ ще б≥льш актуально: кому ж виг≥дне на ”крањн≥ запровадженн¤ закону про куп≥влю-продаж земл≥?
    ÷е виг≥дно к≥льком в≥дсоткам мешканц≥в ”крањни, котр≥ об≥крали украњнський народ ≥ збагатилис¤ за рахунок злиденного ≥снуванн¤ украњнц≥в на меж≥ виживанн¤ вподовж 16 рок≥в Ќезалежност≥ ”крањни. “епер ц¤ нов≥тн¤ буржуаз≥¤ з числа казнокрад≥в, хабарник≥в-ур¤довц≥в та ¤вних злод≥њв ≥ рецидив≥ст≥в, збагачена безчесним, аморальним шл¤хом, маЇ на мет≥ вкласти грош≥ в над≥йну нерухом≥сть, котра зростаЇ в ц≥н≥ день на день. “епер вони хочуть привласнити украњнську землю Ц колиску украњнськоњ нац≥њ.
    ¬≥дсторонимос¤ в≥д багатосл≥вного простор≥куванн¤ запроданц≥в-пол≥тикан≥в про так зван≥ Ђперевагиї в≥д продажу державноњ земл≥ приватним особам ≥ розгл¤немо неминуче наступне питанн¤: що ж чекаЇ украњнський народ п≥сл¤ запровадженн¤ закону про розпродаж державноњ земл≥?
    ÷е запитанн¤ можна вважати риторичним, себто таким, що не потребуЇ в≥дпов≥д≥. јдже кожен мисл¤чий украњнець спроможний зрозум≥ти, що на чуж≥й приватн≥й земл≥ не можна почуватис¤ краще, н≥ж на р≥дн≥й державн≥й земл≥.
    ¬с≥м в≥домо, що спритн≥ д≥лки вже скуповують украњнську землю. “епер вони бажають узаконити своњ земельн≥ покупки ≥ постати узаконеними земельними магнатами.
    “о що Ц продамо свою землю ≥ п≥демо в найми?!.. Ќевже зам≥сть того, щоби жити й працювати на своњй земл≥ ми бажаЇмо стати батраками у ¤когось новоспеченого земельного магната?.. Ќевже заради цього наш≥ прад≥ди проливали кров у боротьб≥ з загарбниками вподовж багатьох в≥к≥в!?..
    ’ижа згра¤ закордонних ол≥гарх≥в заодно з м≥сцевими ол≥гарх≥чними кланами, що перебувають при влад≥, лишень чатують на узаконенн¤ куп≥вл≥-продажу украњнських чорнозем≥в Ц найц≥нн≥шоњ земл≥ у всьому св≥т≥. ≤ хай н≥кого не введе в оману лукаве баз≥канн¤ сучасноњ антинародноњ влади, що орна земл¤ не буде продаватис¤. ¬се продадуть лукав≥ нелюди-людомори, що вдерлис¤ до влади. ѕродадуть все геть чисто, а за отриман≥ грош≥ прикупл¤ть ≥ соб≥ землички п≥д маЇтки, котрими вже р¤сн≥Ї на ”крањн≥ за часи 16-р≥чного пануванн¤ украњножер≥в.
    Ќевже ми не здатн≥ вчитис¤ на власних ≥сторичних помилках? «гадаймо «апорозьку —≥ч ’V-’V≤≤≤ стол≥ть. "” придн≥провських козак≥в, ¤к п≥зн≥ше в њхн≥х нащадк≥в за ƒунаЇм та на  убан≥, в основ≥ економ≥чного устрою лежала ≥де¤ волод≥нн¤, а не право власност≥ на землю ¤к головне джерело багатства. «емлею волод≥ло в≥йсько, вона належала вс≥м ≥ кожному, хто був зарахований до в≥йська" (”‘ с.90). «апровадженн¤ приватноњ власност≥ на землю в «апорозьких ¬ольност¤х наприк≥нц≥ ≥снуванн¤ —≥ч≥ зруйнувало  озацьку –еспубл≥ку, ¤ка твердо стола вподовж чотирьох в≥к≥в на засадах загально-громадськоњ власност≥ на землю. ѕригадаймо, хто збагативс¤ на тому? «багатилис¤ лише отамани-гетьмани ≥ козацьк≥ старшини, а р¤дов≥ козаки перетворилис¤ на наймит≥в. јле чи буде наймит захищати чужу (приватизовану) землю? ¬≥дпов≥дь на це запитанн¤ потр≥бна х≥ба що безголовому неуку та сучасному п≥дростаючому покол≥нню, котре стр≥мко деградуЇ до р≥вн¤ нев≥глас≥в, запаморочених чужинською ≥деолог≥Їю швидкого збагаченн¤.
    ƒл¤ св≥домих громад¤нин питанн¤ формулюЇтьс¤ ≥накше: Ц Ќевже хочемо знищити ”крањну, давши право антинародн≥й буржуазн≥й влад≥ запровадити продаж нашоњ отчоњ земл≥?.. „и не тому скасовуЇтьс¤ св¤щенний обовТ¤зок захисту Ѕатьк≥вщини ≥ запроваджуЇтьс¤ формуванн¤ збройний сил на контрактн≥й основ≥?.. Ќапевне, украњножери розум≥ють, що об≥краден≥ украњнц≥ не схочуть захищати землю, ¤ка њм належала споконв≥к ≥ ¤ку нахабно у них в≥дбирають!!
    ”крањнська земл¤ Ц це загально-громадська власн≥сть ус≥х украњнц≥в, Ц це колиска украњнськоњ нац≥њ, Ц це майбутнЇ наших д≥тей ≥ онук≥в!
    ѕевна р≥ч, сучасним ол≥гархам не живетьс¤ по одв≥чним законам украњнського сусп≥льства, њм заманулос¤ запровадити закони чужинц≥в, що погл¤дають ласим оком з-за кордону на безц≥нне багатство украњнськоњ нац≥њ, котре √≥тлер вивозив ешелонами з ”крањни.
    ÷≥каво було б д≥знатис¤, хто складатиме ц≥ну всенародноњ власност≥? “а спершу варто зТ¤сувати, хто надав право ур¤довц¤м продавати всенародну власн≥сть? якщо це власн≥сть украњнського народу, то треба спитати на всенародному референдум≥, чи хочуть украњнц≥ продавати найсв¤щенне Ц р≥дну землю!?
    ’ай би ¤к≥ золот≥ гори не об≥ц¤ли зажерлив≥ м≥льйонери за нашу землю, достачимо соб≥ глузду зрозум≥ти, що наш≥ нащадки прокл¤нуть ус≥х ≥ кожного, хто пос¤гне на загальнонац≥ональну св¤тиню ≥ перетворить в≥льних людей на безпритульних наймит≥в.
    «ауважимо, що сучасна антинародна влада хоче продавати державну землю задл¤ того, щоби незл≥ченна згра¤ захребетник≥в по ус≥х м≥н≥стерствах ≥ в≥домствах та численних державних установах була забезпечена Ђпристойноюї зароб≥тноњ платою та ще й набрала хабар≥ в≥д грошовитих покупц≥в за вдало вр≥заний кусень украњнськоњ земл≥. ј увесь украњнський народ ¤к був злиденний так ≥ залишитьс¤ надал≥, х≥ба що вже не на власн≥й земл≥, ¤ка поки що залишаЇтьс¤ запорукою добробуту ус≥х прийдешн≥х покол≥нь украњнц≥в.
    ƒл¤ б≥льш нагл¤дного сприйн¤тт¤ закону про продаж державноњ земл≥ приватним особам розгл¤немо це з ≥ншого боку. Ќу, продамо украњнську землю, а дал≥ що?.. «гинемо ¤к нац≥¤ чи зорган≥зуЇмось до громад¤нськоњ в≥йни задл¤ в≥дновленн¤ своњх конституц≥йних прав? ’≥ба не краще дати соб≥ раду завчасно, без кровопролитт¤, узаконеним поки-що конституц≥йним шл¤хом? ƒл¤ цього лише треба обирати в ус≥ органи державноњ влади представник≥в виключно з етн≥чних украњнц≥в-патр≥от≥в, при тому категорично в≥дмовл¤тис¤ голосувати на виборах за парт≥њ й блоки ол≥гарх≥в.  ожен, хто нажив статки в часи повального знедоленн¤ украњнського народу, не маЇ права почуватис¤ в≥льно на ”крањн≥! √ромад¤нська св≥дом≥сть маЇ забезпечити самозахист украњнськоњ нац≥њ на такому р≥вн≥, щоби жоден казнокрад, жоден ур¤довець-хабарник, жоден злод≥й не був обраний ¤к депутат. ∆оден!..
    «гл¤дьмо на 16-л≥тню ≥стор≥ю нашоњ Ќезалежност≥. Ќа час утворенн¤ Ќезалежноњ ”крањни нац≥ональна економ≥ка держави перебувала на р≥вн≥ всесв≥тн≥х стандарт≥в. ”крањна була найбагатшою з ус≥х держав, що утворились п≥сл¤ розпаду ≥мперського монстра п≥д назвою —–—–. јле зам≥сть того, щоби розбудовувати державу, антипатр≥отичн≥ ур¤довц≥, що лишилис¤ в державних установах на своњх посадах з час≥в комун≥стичноњ партократ≥њ, навмисне ≥ ц≥леспр¤мовано зруйнували нац≥ональну економ≥ку дл¤ того, щоби ус≥ державн≥ п≥дприЇмства збанкрутилис¤, п≥сл¤ чого зорган≥зована банда казнокрад≥в-корупц≥онер≥в викупл¤ли њх за безц≥нь. ÷ей антинародний злочинний процес мав назву Ђприхватизац≥¤ї, тобто незаконне привласненн¤ всенародного майна ол≥гарх≥чними структурами. ÷е був хижий перерозпод≥л власност≥ на меж≥ соц≥ального бандитизму, коли всенародна власн≥сть переходила до приватних ос≥б. Ќаступний процес в≥дновленн¤ економ≥ки вже не приносив прибуток держав≥: збагачувалась не ”крањна ≥ не украњнський народ, а злочинна купка приватних власник≥в Ђприхваченихї п≥дприЇмств.
    Ќасл≥дки цього процесу, та й сам злочинний процес подальшого розкраданн¤ всенародного добра й руйнац≥њ ”крањни триваЇ дос≥ (до 2007 року). Ќеправом≥рне збагачен≥ ол≥гархи-злод≥њ, користуючись владними повноваженн¤, замислили нову акц≥ю обкраданн¤ украњнського народу Ц Ђприхватизац≥ю земл≥ї. ¬они, бачте, хочуть вкласти своњ незаконно накопиченн≥ кошти в над≥йну нерухом≥сть шл¤хом куп≥вл≥ украњнськоњ земл≥ у повну й безстрокову власн≥сть, що приведе ”крањну до остаточного краху.
    ќбговорюючи питанн¤ куп≥вл≥-продажу земл≥ на вс≥ лади в ус≥х засобах масовоњ ≥нформац≥њ, нов≥тн≥ ол≥гархи намагаютьс¤ запевнити украњнський народ у необх≥дност≥ земельноњ реформи Ц себто продажу земл≥ в приватн≥ руки. ¬≥дносно цього маЇмо зауважити, що вс≥ розмови про Ђ–инок «емл≥ї можлив≥ лише п≥сл¤ того, коли кожен власник незаконно накопичених кошт≥в буде засуджений на дов≥чне увТ¤зненн¤ з повною конф≥скац≥Їю майна (свого власного ≥ ус≥х своњх родич≥в) на користь украњнського народу Ц тобто на користь в≥дродженн¤ державноњ украњнськоњ нац≥ональноњ економ≥ки. ѕричому, покаран≥ мають бути ус≥ ур¤довц≥ без вин¤тку, включно з президентами, ¤к≥ складали кл¤тви на в≥рн≥сть украњнському народу ≥ зрадили украњнський народ, дов≥вши його до повного зубож≥нн¤ та повального вимиранн¤, зг≥дно чинноњ статистики.
    ѕ≥сл¤ ц≥Їњ справедливоњ акц≥њ покаранн¤ злочинц≥в, що скоњли злочини проти ”крањни й украњнського народу, ус≥ розмови та дискус≥њ щодо приватизац≥њ украњнськоњ земл≥ зникнуть сам≥ по соб≥.

ƒан Ѕерест (12.12.2007)

”ћќ¬Ќ≤   — ќ–ќ„≈ЌЌя
(авторськ≥ по¤сненн¤ у вит¤гах подан≥ прописом)
(поверненн¤ до тексту: Alt/Ü)

¬  Ц "¬елесова  нига" (—крижал≥ бутт¤ украњнського народу),  ињв, 1994.
ƒЅЋ Ц ƒ. Ѕерест "Ћ≥тописн≥ непорозум≥нн¤",  ., 2006.
≤«  Ц ƒ. яворницький "≤стор≥¤ запорозький козак≥в",  ., 1990, т.1 (за виданн¤м 1900).
≤—  Ц "≤стор≥¤ св≥товоњ культури" (Ћ. Ўевчук та ≥нш≥),  ., 1997.
≤” Ц "≤стор≥¤ ”крањни" (¬. Ѕаран та ≥нш≥), виданн¤ 2, Ћьв≥в, 1998.
ћ— Ц ¬. јнтонович "ћо¤ спов≥дь",  ., 1995.
ѕ¬ Ц ѕ. ¬акулюк "≤стор≥¤ украњнц≥в",  ., 2001.
—√ Ц ¬. —мол≥й, ќ. √урж≥й "як ≥ коли почала формуватис¤ украњнська нац≥¤",  ., 1991.
”‘ Ц ¬. јндрущенко, ¬.‘едосов "«апорожська —≥ч ¤к украњнський феномен",  .,1995.

---