Предслав Лянскоронський (1506) – литовський магнат, хмельницький староста (сучасна Хмельницька обл.). Йому, як воєводі, було доручено обороняти від монголо-татарської орди південні границі Великого Русько-Литовського князівства. Виконуючи доручення литовського уряду, Лянскоронський залучав на поміч до боротьби з ординцями запорозьких козаків. Але Запорозька Січ на часи Лянскоронського вже існувала, до того ж мала свої усталені козацькі звичаї. Незнання цих звичаїв та спроба насадити свої порядки коштували Ландскоронському вельми дорого: він був не тільки скинутий з «гетьманства» після військового походу 1506 року, але й страчений українськими козаками за спробу запровадити між козаків незаперечне виконання його «гетьманської» волі.
    Лянскоронський залучав на поміч до боротьби з ординцями запорозьких козаків, які зорганізувались до захисту рідної землі ще за часів правління Гедимінового сина, Ольгерда (1341-1377), котрий на чолі русько-литовського війська розбив татар у битві на Синіх Водах у 1363 році і визволив від чужинського ярма усі степи аж за Очаків (колишній Дашів), од Києва й Путівля аж до гирла Дону. Ольгерд назвав ці землі територією, що здавна належала до Києва. Наступні перемоги над татарами 1397-1398 років русько-литовського війська під орудою Великого Литовського князя Вітовта (племінника Ольгерда) забезпечили чорноморську межу аж до гирла Дунаю. У 30-х роках ХV ст. було збудовано на північному березі Дніпровсько-Бугського лиману, біля його виходу в Чорне море, фортецю Дашів (згодом цю фортецю захопили турецько-татарські орди й перейменували на Кара-Кермен, потім – Очаків). Згідно вітчизняної історіографії, «на цю твердиню ходили «чубаті слав'яни» ще в 1490 році», тобто задовго до Лянскоронського.

    Євстафій (Остап) Дашкевич (1514-1535) – литовський воєвода, земельний магнат, черкаський та канівський староста; неодноразово пропонував уряду Литви побудувати на Дніпрі фортеці для припинення втеч селян у пониззя Дніпра. З самого початку своєї діяльності провадив боротьбу проти козацтва, що ташувалося у пониззі Дніпра. Він вважався в Литві за першого фахівця по татарським справам; не раз ходив з запорозькими козаками на Крим, але бувало й так, що разом з татарами воював Москву.

    Дмитро Вишневецький (1556-1563) – польський князь, земельний магнат, мав володіння на Волині, був черкаським та канівським старостою, але ніколи не був гетьманом Запорозького Війська. Дмитро Вишневецький був польським польовим гетьманом, що заступав коронного у його відсутності і керував збройними силами Речі Посполитої. За наказом польського короля Вишневецький намагався приборкати запорожців, закликаючи їх до військових походів на користь Речі Посполитої.