Етнічне походження запорозьких козаків досі нез'ясоване у вітчизняній науці, хоча це питання цікавило усіх дослідників старосвітщини України-Руси. Зауважимо, що самі козаки виводили себе з сарматів, не вельми розуміючи їхнє етнічне походження. Тож, переходячи до розгляду цього питання, перш за все з упевненістю зазначимо, що козаки безперечно походять з Антів, чиї заслуги у збережені кордонів України-Руси безпідставно забуті.
    В попередні часи вітчизняні науковці не знали, а то й не хотіли знати, що на теренах України-Руси існувало могутнє Царство Антів, про яке навіть не згадувалося до часів Незалежності України. На жаль, нинішні науковці чомусь обходять це питання стороною, як начебто це якась заборонена тема. Лише вряди-годи згадується цей визначний факт вітчизняної історії у фундаментальних виданнях, та й то лише кількома словами, як наприклад: "Антське царство було зразком такого державного утворення, в якому відбувався перехід від первіснообщинного ладу до феодалізму" (ІУ с.53).
    Нагадаємо, що Царство Русь з центром у Києві було відоме ще до нашої доби під назвою Царство Антів. Першим правителем Царства Антів був ант Ор (VІІ ст. до н.д.); його військовий похід до Єгипту як князя Рошу згадується в жидівському Вітхому завіті (Кн. Езекіїля 38/2), а його сини – славетні анти: Кий, Пащек, Горовато – згадуються в "Повісті плинних літ" як легендарні особи (ЛР с.4). "Звичайно, всі факти уривчасті. Коли писалися літописи, вже не було цих князів, а головне – метою літописів було показати єдність князівської династії, яку намагалися вести від Рюрика, існування ж місцевих українських князів не відповідало цій меті" (ІУП с.79). Тож варто нагадати достеменні свідчення про наших етнічних предків – Антів, чия назва закарбувалась у всесвітній історії під назвою Античної доби.
    Анти – це етнонім українців-русичів, чия етнічна спорідненість з праслав'янами (представниками орійської раси) незаперечна. На це зауважували у свій час відомі науковці-історики. "Намагаючись установити якомога найдавніший родовід слов'янського населення України, радянські вчені обстоювали думку, що східні слов'яни (чи їхні прямі предки – анти) були корінним населенням регіону" (ІУС с.30). "Анти – це прямі предки значної частини східнослов’янських племен, з котрих згодом утворилась Київська держава. Навіть мова антів надзвичайно близька до мови найдавніших руських документів часів Київської Русі" (БРА с.323). "Шахматов, так само як і Грушевський, бачив безпосередніх предків українців в Антах" (ІУН с.33). "Отсі то анти й були безпосередніми предками українського народу. Уже на мапі "Європейської Сарматії", що її зладив грецький географ ІІст. Птоломей (описуючи терени України-Руси)… і згодом у VІст. розрізняють уже греко-римські історики й географи венедів на заході, словен на південному заході й антів на сході. Те, що знаємо про наших безпосередніх предків – антів, знаємо з чужинських джерел. До VІст. володіли наші предки анти землями вздовж чорноморського узбережжя" (ІУТ с.41).
    Зауважимо, що відсутність рідних письмових джерел не означає, що їх не було. Історичні, наукові, медичні, знахарські та й усі інші книги українців-русичів дохристиянської доби методично знищувалися в часи утвердження християнства на Україні-Русі. Це робили завзяті поборники чужої релігії, щоби запровадити думку буцімто в дохристиянські часи на Русі жили «дикі племена», яким християнська релігія принесла писемність і культуру, після чого почався так званий «розквіт» України-Руси в середині ХІст., котрий «чомусь» дуже швидко обернувся стрімким і незворотнім занепадом. Прикметне, що після знищення писемної спадщини українського народу, церковники почали переписувати візантійські хроніки в християнські літописи русичів, запроваджуючи візантійське бачення нашої історії, котре переповідали усі вітчизняні науковці без винятку, зокрема й М.Грушевський: "Грецькі письменники зазначають по сусідству з Візантією словен і антів. Словенами називають вони племена, що жили над Дунаєм і на Балканських землях, антами – над Дністром, Дніпром і далі на схід до Азовського побережжя. Це були південно-східні українські племена, які захопили тоді все чорноморське побережжя від Дністра до Азовського моря і виступають в історичних джерелах окремо під назвою антів" (ІУГИ с.21).