Дан Берест
БОЖА ОПОВІДКА
Скрекотали дві сороки
Десь напередодні,
Джерготали оповідку,
Як вдалися годні;
А сороче джерготання
Важко розібрати,
Отже вибачте на слові,
Як почну казати
За добу стару-минулу,
Незбагненно древню,
Як колись наш Бог Всевишній
Завітав на землю.
* * *
Сотворив був Бог людину
На свою подобу,
Бо самому надто журно
Без людського роду;
Ні, тобі, поговорити,
Ані заспівати,
Без нікого навіть Богу
Сумно вікувати.
Тож узявся Бог, попоравсь
І створив людину,
Щоб зійшла вона від Бога
У святу країну.
– Будеш, – каже, – у країні
Стачити добробут,
Та додам до пари жінку,
Впоряджати побут;
Щоби в злагоді і мирі
Право й славно жили,
Власних діточок-онуків
В радощах ростили;
Щоб родини у країні
Славу наживали
Та походженням священним –
Родом шанувались.
Кинув Бог свят-кия з неба
І, де кий встромився,
Києв-град великославний 1
Вмить упорядився.
А зокола Бог сподіяв
У країну милу –
Землі славні, ріки плавні
І духовну силу.
А тоді узяв та й небо
Прихилив додолу,
Щоб зійшла людина Божа
Жити до Подолу.
...
_______________________________
2012 рік
Рекламне безкоштовне ознайомлення завершене;
для отримання тексту надішліть лист на адресу
pravoslavu@narod.ru
вам буде вислано реквізити для переказу,
а текст – після переказу коштів
(ціна на 2012 р. – 50 гривен)
|